Марія Максимівна Савчук — поетеса, чия творчість вразила багатьох своєю щирістю та глибиною. Народилася вона 1 жовтня 1935 року в селі Шарівка Ярмолинецького району на Черкащині, в родині хліборобів. Дитинство Марії було сповнене тяжких випробувань, які стали частиною її життєвого досвіду та творчості. Коли їй не було й одного року, помер її батько, і родина залишилася без годувальника. У віці восьми років, коли тільки-но закінчила перший клас, Марія стикнулася з важкими труднощами голодного 1932 року, а у 1933 році через страшний голод вона втратила свою старшу сестру.
Дитинство Марії було позначене великими втратами і труднощами, але й разом із ними з’явився перший важливий урок життя — стійкість, здатність знаходити сили навіть у найтемніші часи. Вже в ранньому віці Марія пережила біль, але це стало основою її подальшого життєвого шляху. У 1941 році, після серії трагічних подій, вона опинилася в дитбудинку в місті Хорол, де продовжила своє навчання, закінчивши десятий клас. Саме в ці роки серце Марії почало відкривати для себе поезію, і вона вперше почала писати свої вірші.
Проте життя не обмежувалося лише школою та поезією. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Марія, як і багато інших молодих дівчат, була відправлена в Німеччину на примусові роботи, де провела кілька років. Незважаючи на фізичні та емоційні тортури війни, вона не припиняла писати, виражаючи свої почуття через поезію, одна з яких була присвячена своєму важкому досвіду — вірш "Невільниці".
По закінченню війни Марія повернулася на Батьківщину, де її зустріли рідні, а одна з сестер працювала в місті Городенко. І хоча відновлення після війни не було легким, вона зрозуміла, що хоче стати вчителькою. Її мрія здійснилася, коли вона вступила до учительського інституту. Після його закінчення почала працювати вчителем в Мишинській та Сопівській середніх школах. Під час цієї діяльності, з 1955 по 1962 роки, Марія не лише стала вчителькою, але й активно займалася літературною діяльністю.
Її вірші почали друкуватися в газетах і журналах, і незабаром вона стала відома в літературних колах. У 2001 році вийшла її збірка "Найкращий друг", яка здобула велике визнання. Вірші Марії Савчук завжди відзначалися глибиною емоцій, щирістю, а також великою любов'ю до матері — найважливішої для кожної людини фігури. Вона продовжувала писати, і її творчість знайшла відгук у серцях численних читачів.
Марія Максимівна не лише була поетесою, а й природолюбом. Її любов до рідної землі, її неповторної природи відображена в таких поетичних творах, як "Дуб", "Ліс", "Град". Її поезія оспівує українську землю, її красу і щедрість, що завжди надихали її на творчість.
У своїх віршах вона відкриває для читачів не лише зовнішній, але й внутрішній світ природи, зв'язок людини з природними силами, а також роздуми про життя, любов, втрати і надії. Призначення її творчості — бути поруч з читачем, донести до нього тепло, мудрість і глибину, що укладені в кожному вірші.
Марія Савчук відзначена багатьма нагородами та преміями, і її творчість продовжує надихати нові покоління. Як письменниця і вчителька, вона залишила вагомий слід в культурному житті, а її твори живуть у серцях тих, хто цінує справжню поезію, що відображає глибину людських почуттів і зв'язок з рідною землею.