Олена Миколаївна Рижко народилася 22 квітня 1975 року в селі Вільшанка на Житомирщині — мальовничому краї, який згодом не раз надихатиме її на поетичні рядки та прозові сюжети. Ще з юних літ у дівчини проявлялася любов до слова, глибоке відчуття мови, інтерес до людської душі й літератури як способу розповісти світові про найпотаємніше.
Сьогодні Олена Рижко відома як українська поетеса, прозаїкиня, літературознавиця, а також науковиця в галузі соціальних комунікацій. Вона — кандидатка філологічних наук (2006), доцентка (від 2007 року), докторка наук із соціальних комунікацій (2018), членкиня Національної спілки письменників України з 2004 року.
Навчання стало для Олени Рижко першою серйозною стежкою до майбутнього. У 1992–1994 роках вона здобувала освіту на філологічному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Згодом завершила навчання у Київському педагогічному інституті, де в 1998 році отримала диплом із відзнакою.
Її професійний шлях у журналістиці, літературі та науці розпочався з видавництва «Горудень» у Києві, де вона впродовж 1998–1999 років працювала літературною редакторкою. З 1999 по 2002 рік була науковою співробітницею у складі колективу Великої Енциклопедії Сучасної України при НАН України.
З 2002 по 2008 рік Олена Рижко викладала в Київському міжнародному університеті на кафедрі теорії та історії журналістики. Після цього продовжила педагогічну діяльність як доцентка кафедри журналістики Інституту міжнародних відносин НАУ. Від 2018 року долучилася до колективу Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, де працює на кафедрі соціальних комунікацій.
Її наукові дослідження — вагомий внесок у розвиток української журналістики та літературознавства. У 2005 році вона захистила кандидатську дисертацію, присвячену жанровій та стильовій специфіці рубаї в українській поезії другої половини ХХ століття. У 2018 році Олена успішно захистила докторську дисертацію на тему плагіату як явища в соціальнокомунікаційному просторі ХХІ століття.
Олена Миколаївна — авторка понад 100 наукових і навчально-методичних публікацій. Її коло наукових інтересів охоплює такі теми, як соціальна комунікація, медіаекологія, масова комунікація в церковному контексті, аксіологія медіасфери, стилістика і медіакритика.
Письменниця активно друкувалася в провідних українських літературних часописах, зокрема «Київ», «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу». Її творчість також була представлена на телебаченні: програми «...і вишите життя... Майстриня Олена Рижко» (ДТРК "Всесвітня служба "УТР""), «Хрещатик, 26», «Час сови» тощо.
Цікавим і пізнавальним напрямом стала співпраця Олени Рижко з туристичним порталом Zruchno.Travel, де з її ініціативи створено постійну рубрику «Літературні мандрівки з Оленою Рижко». Це унікальний проєкт, що поєднує літературу й подорожі, дозволяючи читачам і мандрівникам по-новому поглянути на українські місця крізь призму художнього слова.
Бібліографія авторки багата і жанрово розмаїта:
«Суїцизм // Тен-клуб» (Житомир, 1994)
«Любов до чорного строю» (Київ, 1998)
«В обіймах Місафір» (Київ, 2002)
«Між бажанням і вчинком» (Київ, 2004)
«Любов/Ненависть» (Київ, 2006)
Романи: «Карнавал триває», «Сни» (Житомир: Рута, 2011), «Ще одна історія про…» (Київ: Фенікс, 2016)
Повісті для підлітків: «Дівчина з міста» (2018), «Знає тільки Мару» (2018), «Король Даркнету» (2018), «Мишоловка» (2019), «Ужалений зрадою» (2020) — усі видані ВЦ «Академія»
Олена Рижко — яскравий приклад сучасної української інтелігентки, яка органічно поєднує творче письмо, наукову працю, викладання і публічну активність. Її внесок у розвиток української літератури, журналістики та медіакультури є вагомим і вартісним для нинішнього та прийдешніх поколінь.