Юрій Євгенович Рибчинський — український поет, драматург, автор пісень, сценарист і громадський діяч, чиє ім’я стало невід’ємною частиною історії сучасної української культури. Один із найяскравіших представників вітчизняної пісенної поезії, він залишив глибокий слід не лише у світі літератури, а й на сцені, у серцях виконавців і слухачів кількох поколінь.
Народився Юрій Рибчинський 22 травня 1945 року в Києві, у давньому, атмосферному районі Подолу. З дитинства був занурений у творчу атмосферу міста, сповненого культурних традицій і багатої історії, що, без сумніву, вплинуло на формування його як митця.
У 1967 році Рибчинський закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Саме в студентські роки він починає активно друкувати свої поезії. Вже у вісімнадцятирічному віці його твори з’являються на сторінках знаного журналу «Юність» та у газеті «Комсомольская правда» — це стало проривом, який відкрив молодому поетові шлях до широкого читацького загалу. З того часу його ім’я дедалі частіше з’являється в періодиці, а згодом — і в концертних афішах як автора пісенних текстів.
Із 1970 року Юрій Рибчинський цілком присвячує себе творчій праці. Його слова починають звучати з концертних сцен у виконанні провідних українських і радянських виконавців. Він швидко здобуває популярність завдяки яскравій, емоційній і водночас глибокій ліриці. Коло композиторів, з якими він співпрацює, невпинно розширюється. З-під пера Рибчинського вийшли тексти до пісень:
Володимира Івасюка («Кленовий вогонь», «У долі своя весна»),
Ігоря Поклада («Осіння пісня», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Тече вода», «Зелен-клен»),
Ігоря Шамо («Три поради»),
Миколи Мозгового («Минає день», «Знов я у гори йду»),
Геннадія Татарченка («Віват, король…»),
Павла Зіброва («Хрещатик»).
Усього Рибчинський написав понад 150 поетичних текстів, що стали основою популярних пісень. Його вірші звучали і звучать у виконанні таких зірок, як Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Павло Зібров, Таїсія Повалій, Йосип Кобзон, Наталія Могилевська, Руслана Лижичко, Лоліта Мілявська, Валерій Леонтьєв, Тамара Гвердцителі, Олександр Малінін, Володимир Мулявін та багато інших. Його пісні стали частиною колективної пам’яті, голосом епохи і душею української естради.
Юрія Рибчинського часто називають одним із засновників сучасної української пісні. Його тексти не лише співзвучні музиці, а й несуть глибокі смисли, торкаються особистого і соціального, інтимного і загальнонаціонального. Окрім роботи з уже визнаними виконавцями, поет також відкривав нові імена, завдяки його підтримці на сцену вийшли молоді талановиті артисти.
Та не лише піснями обмежується творчість Рибчинського. Він — автор лібрето до музичних вистав і опер:
«Пізня середа» (1975),
«Товариш Любов» (1977),
«Брехуха» (1976),
рок-опери «Біла ворона. Жанна д’Арк» (1991),
опери «Біла гвардія»,
а також «Парфумер» (2007) — сучасної рок-опери за мотивами роману Патріка Зюскінда, до якої Рибчинський написав лібрето.
Його інтелект, витончене почуття слова та внутрішній артистизм поєдналися в унікальному дарі творити образи, які живуть у пам’яті. Його поезія — це не просто римовані рядки, це глибокі людські емоції, пережиті й відчуті.
У період з квітня 1997 по січень 2000 року Юрій Рибчинський виконував обов’язки позаштатного радника президента України з питань культури, що ще раз підтвердило його вплив у культурному просторі країни. У 1998 році він балотувався в народні депутати України від СДПУ(О), займаючи 39-ту позицію у партійному списку.
Син Юрія Рибчинського — Євген Рибчинський — теж обрав шлях творчості та публічної діяльності: поет, продюсер, автор пісень і політик.
Юрій Рибчинський — не просто поет чи автор популярних рядків. Він — носій культурної енергії, яка змінює середовище довкола. Його творчість — це діалог із часом, суспільством і собою, а кожен його твір — крок назустріч слухачеві, читачеві, співрозмовникові.