Олександр Антонович Рябошапка, український журналіст, краєзнавець і письменник, народився 27 жовтня 1945 року в селі Диківка Знам'янського району Кіровоградської області. Він походив з багатодітної родини: мати, Любов Григорівна, була ланковою буряківничої ланки, а батько, Антон Григорович, працював колгоспним механізатором. Олександр був п’ятим сином у сім’ї, і життя його проходило серед праці на землі та сільському побуті.
Після закінчення Диківської семирічної школи Олександр вирішив не продовжувати навчання, а вирушив працювати в поле разом із батьком та братом. Спочатку він працював на тракторі, потім — на комбайні, але паралельно з цим продовжував освіту у вечірній школі сільської молоді, закінчивши 9 класів. Потім він завершив навчання в денній школі рідного села, де й почав виявляти свою літературну прихильність, пишучи вірші та заробляючи авторитет серед однолітків. Олександр мав неабиякі організаторські здібності, тому був обраний на комсомольській роботі, очолюючи комітет комсомолу колгоспу і ставши завідуючим сільським клубом.
Згодом він вступив до Олександрійського училища культури, а пізніше почав працювати в редакції Знам'янської міськрайонної газети "Серп і молот". В цей час він став журналістом, здобуваючи досвід, який згодом допоміг йому стати повноцінним публіцистом і краєзнавцем.
Паралельно з роботою та навчанням, Олександр вступив на філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна, а також одружився з Марією, яка стала його життєвою підтримкою. У 1976 році, коли він працював заступником редактора "Сільського життя", його життя змінилося через трагічну автомобільну аварію. Цей нещасний випадок став причиною того, що Олександр став інвалідом першої групи і був змушений пересуватися на інвалідному візку.
Тим не менш, важка фізична травма не зламала його духу. Олександр вирішив присвятити себе краєзнавчій діяльності, займаючись пошуком і вивченням історії рідного краю. Він досліджував сторінки старовини Чорнолісся, шукав імена видатних людей Знам'янщини: науковців, медиків, діячів культури, військових. Результатом його багаторічної праці стали численні книги, перша з яких, "Такі незвичайні долі", була випущена в 1991 році в Дніпропетровську, а також інша важлива робота — "Чорнолісся пам'ятає", присвячена визволенню Знам'янщини від фашистських загарбників.
Його третя книга "Вічне джерело", що вийшла у Кіровограді, була присвячена Миколі Лисенку і Андрію Лисенку, брату знаменитого композитора, який також мав зв'язки з Знам'янкою. У книзі розповідається про їхнє перебування в сусідньому селі Орлова Балка. Олександр також досліджував життя інших відомих постатей, таких як поетеса М.С. Бондаренко та художник І.П. Похитонов.
Протягом 1990-х років, Олександр Рябошапка працював над створенням важливих краєзнавчих видань, серед яких "Дорогі мої земляки", "Вогонь нескорених сердець", "Знам'янка: залізниця, історія, люди". Цей внесок у розвиток краєзнавчої літератури був визнаний премією імені В. Ястребова в 1998 році.
Олександр Антонович також працював над книгою "Пам'ять крізь роки", присвяченою пам'яті загиблих у Другій світовій війні, і до 60-річчя Перемоги випустив книгу "За Перемогу і Правду". Він отримав численні нагороди за свою публіцистичну та краєзнавчу діяльність, зокрема медаль "За трудову відзнаку" та Почесний нагрудний знак "За сумлінну працю" від Міністерства праці і соціальної політики України. У 2002 році йому було присвоєно звання Почесного громадянина міста Знам'янка.
Проте незважаючи на всі свої здобутки, Олександр не встиг реалізувати всі свої творчі плани. 6 жовтня 2018 року серце цього палкого патріота і краєзнавця перестало битися, залишивши по собі вагомий слід у розвитку української краєзнавчої літератури. Його роботи і сьогодні живуть у серцях тих, хто цікавиться історією рідного краю та пам'яттю про видатних особистостей.