Лариса Михайлівна Письменна з’явилася на світ 11 лютого 1914 року в селі Чоповичі на Житомирщині в родині фельдшера та вчительки. В одному зі своїх автобіографічних оповідань "Кіт Микита" вона тепло згадувала батька, який умів підтримати, розрадити, навіть у найтяжчі моменти. Його оптимізм був справжнім порятунком для хворих, яких він лікував, часто без необхідних ліків. Мати ж була жінкою суворою, стриманою, і саме вона виховувала доньку в суворості й справедливості.
Дитинство Лариси пройшло в атмосфері неспокійного часу: громадянська війна, нестача їжі, щоденні труднощі. Вона навчалася у трудовій школі, працювала на пришкільній ділянці, допомагала родині й з ранніх років відчувала потяг до книжок і письма. Закінчивши семирічку, вирішила продовжити освіту в технікумі в Білій Церкві, де писала вірші. Один із них, завдяки ініціативі товариша, було надруковано в харківському журналі. Це стало першим визнанням її таланту.
Однак Письменна прагнула глибших літературних знань і спробувала вступити до Інституту народної освіти в Києві. Невдача не зупинила її: вона вступила до Київського лісотехнічного інституту, хоча це було далеке від її справжніх інтересів. У цей час вона вийшла заміж і стала матір'ю.
Початок Другої світової війни змусив її евакуюватися до Сибіру. В Анжеро-Судженську Кемеровської області Письменна пережила важкі випробування: загибель чоловіка на фронті, хвороба сина і власна недуга. Саме тоді вона почала працювати з дітьми, організувавши садочок при військкоматі. Її перша казка про відважного воїна, розказана малюкам, стала початком літературного шляху. Діти надихнули її вигадувати все нові й нові історії.
Після війни Лариса Письменна закінчила педагогічне училище й повернулася до України. У Черкасах вона працювала завідувачкою дитсадка, продовжуючи писати казки й оповідання. Перше з них було надруковано в журналі "Радянська жінка" у 1951 році, а вже 1955 року вийшла її перша книжка "Томка з Боготола". За пригодницьку повість "Скарб Вовчої криниці" вона отримала відзнаку на республіканському конкурсі.
Переїхавши до Києва, Письменна почала працювати у видавництві "Веселка", де очолювала редакцію дошкільної літератури. Саме тут розгорнувся її літературний талант на повну силу. Вона створила десятки книжок для дітей різного віку. Найвідоміші з них: "Золотогривий", "Павлик-Равлик", "Як Петрик на дні моря жив", "Голубий олень", "Богатир Жовте Око", "Як у Чубасика сміх украли", "Жар-пташенята", "Півень Зелене Колесо", "Тисяча вікон і один журавель", "Чарівник на тонких ніжках", "Чап-Чалап", "Чарівний штурвал", "Не за синіми морями", "Неспокійні друзі", "Там, де живе Синя Ластівка", "Казки небом криті, а вітром підбиті".
Її твори завжди пройняті добром, світлом і м’якою, щирою усмішкою. Вона ненав’язливо навчала дружбі, вірності, любові до праці й природи, глибоко відчувала світ тварин і передавала це відчуття читачам.
Окрім дитячих книжок, у доробку Лариси Письменної є й твори для дорослих: повісті й романи. За свою літературну і громадську діяльність вона була відзначена орденом "Знак Пошани" та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Її твори перекладено багатьма мовами, зокрема німецькою, румунською, литовською, естонською, грузинською та російською.
Життя Лариси Михайлівни Письменної було прикладом вірності слову, щирої любові до дітей і самовідданої праці на благо української літератури.