Марія Авакумівна Познанська: Життя, присвячене дітям і поезії
Марія Авакумівна Познанська народилася 15 липня 1917 року в селі Петрашівка (нині Гайворон) Володарського району Київської області. З раннього дитинства вона виявляла глибоку любов до природи та поезії. Особливе враження на неї справили твори Тараса Шевченка, які надихнули її на створення власних віршів. Уже в юному віці Марія складала пісні, добирала до них мелодії та наспівувала їх подругам, хоча не зізнавалася, що є їх авторкою.
Після закінчення семирічної школи Марія працювала в колгоспі, де вирощувала цукрові буряки. Цей досвід поглибив її розуміння природи та сільського життя, що згодом відобразилося в її поезії. Вона прагнула здобути освіту, тому вечорами вивчала підручники, а в 1937 році вступила до Білоцерківського педагогічного училища. Там її викладачка дитячої літератури, Н. Харченко, порадила спробувати себе в дитячій поезії. Перші вірші Марії були надруковані в білоцерківській газеті.
Під час Другої світової війни Марія працювала рахівником у радгоспі "Комсомолець" Воронезької області. Після війни вона вступила до Київського педагогічного інституту, який закінчила в 1949 році. Тоді ж вона стала активною учасницею літературної студії при редакції журналу "Дніпро" і продовжувала писати вірші для дітей.
У 1946 році вийшла її перша книжка "Мій квітник", яка відразу привернула увагу читачів та критиків. Її поезії відзначалися життєрадісністю, образністю та глибоким розумінням дитячої психології. Павло Тичина, який головував на одному з літературних вечорів, відзначив свіжість і лаконізм її віршів.
Протягом наступних років Марія Познанська видала низку збірок, серед яких: "Буду піонером" (1948), "Де сонце і квіти", "На рідній землі", "У колгоспі 'Перемога'" (1950), "Тьотя Паша" (1951), "Маленьким друзям" (1953), "Асканія-Нова", "Валя Котик", "Кольори" (1954), "Про чудо-ліс, що на полі зріс" (1956), "Дуровська залізниця", "У нашому садочку" (1958), "Про білий халат і наших малят" (1959), "Ми зростаєм, наче квіти" (1960), "Що я знаю про метро" (1961), "В нас поки ще земні турботи" (1963), "Любій малечі про цікаві речі" (1964), "Дім на горбочку" (1965), "Про золоті ручки" (1966), "Щоб ти був щасливий" (1967), "На тій землі, де ти ростеш" (1968), "Жоржини цвітуть", "Зелена повінь" (1969), "Сонячна сопілка" (1970), "Чим пахне коровай" (1975), "Фортеця над Дніпром", "Щоб ти був щасливий" (вибрані твори, 1977), "У садочку колосочку" (1980), "Всьому свій час" (1983), "Жоржини цвітуть" (вибрані твори, 1987) та багато інших.
Її поезії охоплювали широкий спектр тем: від природи та сільського життя до героїзму дітей під час війни. Особливо відомі її поеми "У колгоспі 'Перемога'" та "Валя Котик", які були побудовані на реальних подіях і персонажах. За поему "Валя Котик" Марія Познанська отримала першу премію на всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей у 1950 році.
У 1977 році вийшла її книжка вибраних творів "Щоб ти був щасливий", яка засвідчила високу художню майстерність авторки. За цю книжку та віршовану розповідь "Фортеця над Дніпром" вона була удостоєна премії імені Лесі Українки у 1978 році.
Марія Познанська померла 18 травня 1995 року, залишивши по собі багату спадщину дитячої літератури, яка й досі надихає нові покоління читачів.