Юрій Володимирович Покальчук: багатогранний митець і громадський діяч
10 вересня 2008 року українська література втратила одну зі своїх найяскравіших постатей — Юрія Володимировича Покальчука. Цей день став трагічним для шанувальників його творчості, адже письменник пішов з життя після тривалої боротьби з онкологічною хворобою.
Ранні роки та освіта
Народився Юрій Покальчук 24 січня 1941 року в місті Кременець, що на Тернопільщині. Його дитинство та юність пройшли в Луцьку, де він здобув початкову освіту та навчався в Луцькому педагогічному інституті. Згодом продовжив навчання на факультеті східних мов Ленінградського університету, який закінчив у 1965 році.
Творчий шлях
Перші літературні спроби Юрія датуються 1956 роком, коли він написав своє перше оповідання. З того часу письменницька діяльність стала невід'ємною частиною його життя. У 1969 році він переїхав до Києва, де працював молодшим науковим співробітником в Інституті літератури АН УРСР.
З 1976 року Юрій був членом Спілки письменників України, а з 1997 по 2000 рік очолював Асоціацію українських письменників. У 2000–2002 роках був членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Літературна спадщина
Юрій Покальчук залишив по собі багату літературну спадщину. Він є автором 17 книг, серед яких: "Хто ти?" (1976), "І зараз, і завжди" (1981), "Шабля і стріла" (1990), "Химера" (1992), "Заборонені ігри" (2005) та інші. Його творчість часто характеризують як "інтелектуальну еротику", де еротичні мотиви поєднуються з глибокими філософськими роздумами.
Перекладацька діяльність
Юрій Покальчук був поліглотом, володів понад десятьма мовами, серед яких: російська, польська, англійська, іспанська, французька, португальська, італійська, хінді, чеська, німецька, урду та інші. Він перекладав твори таких відомих авторів, як Ернест Хемінгуей, Джером Селінджер, Хорхе Луїс Борхес, Жоржі Амаду, Маріо Варгас Льоса, Редьярд Кіплінг, Артюр Рембо та інші.
Громадська діяльність та музика
Окрім літературної діяльності, Юрій Покальчук активно займався громадською роботою. Протягом 16 років він опікувався малолітніми в'язнями в колонії міста Прилуки на Чернігівщині, де навчав їх читати, писати, малювати та друкував їхні твори у журналі "Горизонт". Цей досвід ліг в основу його книги "Хулігани".
Також Юрій був засновником та керівником музичного гурту "Вогні великого міста", який виконував пісні на його тексти. Він був найстаршим учасником мистецького об'єднання "Остання Барикада".
Останні роки та спадщина
Останні місяці життя Юрій провів у онкологічній лікарні Києва. Він помер уві сні 10 вересня 2008 року на 68-му році життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Його донька, Оксана Покальчук, згадувала, що батько "пішов як святий — уві сні". Діти з колонії в Прилуках, яким він допомагав, також вважають його святим.
Після його смерті мистецьке об'єднання "Остання Барикада" кілька років поспіль проводило літературно-мистецькі фестивалі "Київська Барикада імені Юрка Покальчука" на його честь.
Юрій Покальчук залишив по собі глибокий слід у серцях читачів, колег та всіх, хто мав щастя знати його особисто. Його творчість продовжує надихати нові покоління письменників та читачів.