Вадим Костянтинович Пеунов — постать, яку справедливо можна назвати унікальним явищем української літератури другої половини ХХ століття. Автор понад сорока книжок, воєнний ветеран, публіцист, дослідник і, без перебільшення, один із засновників жанру поліцейського роману в українській літературі.
Народився Вадим Пеунов у Львові, де закінчив середню школу №15. Після шести з половиною років служби в армії — зокрема у роки Великої Вітчизняної війни — він здобув фах редактора художньої та політичної літератури у Львівському університеті. Від 1954 року мешкає в Донецьку. Саме в цьому місті розгорнулася основна частина його творчого та громадського життя.
Його дебютна книга "Остання справа Коршуна", що побачила світ у 1954 році, стала справжньою сенсацією й здобула авторові міжнародне визнання. Відтоді твори Пеунова неодноразово перекладалися китайською, арабською, монгольською, польською, чеською, російською та іншими мовами. Вадим Пеунов вмів писати так, щоб читача не відпускала жодна сторінка. Незалежно від жанру, його книги вирізнялися внутрішньою енергією, влучними спостереженнями, динамікою сюжетів і психологічною мотивацією героїв. Він завжди лишав простір для рефлексії, і водночас занурював у гостросюжетний світ подій.
Серед найбільш резонансних книжок — роман-факт "Помста знехтуваних богів" (2000), де на основі документальних матеріалів і власних історичних реконструкцій письменник зображає події XVII століття. Центральна тема — вихід православних сербів із-під гніту Габсбургів та створення ними на теренах України автономного формування "Нова Сербія". Це історія втечі і заснування нового світу, сповнена болю, символів і біблійних алюзій. Однак не менше місця займає в романі й український досвід XX століття: Перша світова, революція, ГУЛАГ, Друга світова війна, радянська доба та розпад імперії. Усе це — через призму глибоко особистого, рефлексивного бачення.
Іще один помітний твір — книга "Істина у трьох вимірах" (1998), де Пеунов поєднує публіцистику, есеїстику і глибоку філософську аналітику. Його тексти — це роздуми не лише про конкретні події, а про сенс людського буття, історії, віри, мистецтва. Він не боїться гострих тем, складних питань, незручних відповідей.
Особливе місце в доробку Пеунова займає дослідницький нарис "Гіркі ліки від кохання" — історія особистих взаємин Тараса Шевченка й юної акторки Катерини Піунової з Нижнього Новгорода. Цей твір вирізняється не лише архівною достовірністю, а й особистісним підходом: автор зазначає, що Катерина була його далекою родичкою, і це додає розповіді особливої емоційної глибини та інтимного звучання.
У 2002 році Вадим Пеунов став одним із фіналістів Національної премії України імені Тараса Шевченка. Його роботи "Істина у трьох вимірах" і "Помста знехтуваних богів" були представлені до участі в конкурсі Донецькою організацією НСПУ, обласною організацією НСЖУ та Донецьким національним університетом. Комітет премії високо оцінив масштаб і якість творчого внеску письменника.
Пеунов належить до тих авторів, чий талант виявляється в різних жанрах: від кримінального роману до глибокої філософської прози, від історичних реконструкцій до біографічної публіцистики. Він не боїться ставити перед читачем складні питання — і саме тому його твори залишаються актуальними, живими, пронизаними силою правди. Його літературна кар’єра — не лише приклад творчої наполегливості, а й свідчення того, як багато може сказати одна чесно написана сторінка.
(В. Логачов)