Олександр Пархоменко — український письменник, педагог і поет, який присвятив значну частину своєї творчості дітям, залишивши по собі доброзичливу, світлу й проникливу літературну спадщину.
Народився 9 вересня 1923 року в селі Новосілках-Дніпрових, що розташовувалося на території сучасного Вишгородського району Київської області. Це село зникло з мапи України внаслідок створення Київського водосховища у 1964–1966 роках. У пізніші роки, коли діти питали його про місце народження, він відповідав із легкою усмішкою: "На морськім дні" — і в цій іронічній ноті звучала не тільки добродушність, а й гірке усвідомлення знищення малої батьківщини.
Юність Олександра припала на воєнне лихоліття. Під час Другої світової війни він служив на фронті. Після демобілізації вирішив здобути вищу освіту й вступив до Київського університету на філологічний факультет, який закінчив у 1951 році. Ще студентом розпочав роботу на Українському радіо як перекладач, а згодом викладав українську мову та літературу в школі, передаючи молоді не лише знання, а й любов до слова.
У 1956 році, спільно з журналістом Миколою Щепенком, заснував літературну студію "Світанок" при редакції Сватівської районної газети "Соціалістичне життя" (нині — "Новини Сватівщини"). Саме тоді у місцевій газеті вийшла перша "Літературна сторінка" з віршами та оповіданнями для дітей, яка стала майданчиком для нової хвилі авторів дитячої літератури.
З 1957 по 1960 рік Пархоменко очолював редакцію дошкільної літератури у видавництві "Веселка", а далі впродовж десяти років керував літературним відділом у дитячому журналі "Барвінок". Усе його життя було пов’язане з дитячою аудиторією — і професійно, і творчо.
Писати вірші Олександр почав ще в шкільні роки, однак справжній літературний дебют стався вже у зрілому віці. Перша збірка поезій для дітей під назвою "Ранок" вийшла друком у 1957 році й одразу знайшла відгук серед юних читачів. Після неї з’явився цілий ряд книг, написаних з особливою чутливістю до дитячого світу. Його твори публікувалися у відомих українських видавництвах — "Дитвидав", "Веселка", "Молодь".
Письменник не просто писав для дітей — він щиро співпереживав їхнім радощам і тривогам, умів говорити з малими читачами зрозумілою й щирою мовою. Його герої — це школярі, підлітки, часто — звичайні хлопці й дівчата з українських сіл та міст, які потрапляють у життєві ситуації, що змушують їх дорослішати, приймати рішення, проявляти доброту, сміливість, товариськість.
Помер Олександр Пархоменко в 1987 році, залишивши по собі чималий творчий доробок, зокрема такі дитячі оповідання й повісті:
"Миска груш" (1964)
"Вона була мов іскра" (1966)
"Проліски над Смолянкою" (1967)
"Вічна стежка" (1970)
"За райдугу" (1970)
"Будь мені братом" (1972)
"Летючий Федь" (1972)
"Місток через кордон" (1973)
"Вінок у морі" (1974)
"Сімнадцяте літо" (1975)
"Багряний фарватер" (1978)
"Лесева перемога" (1978)
"Ластівка день почина" (1981)
"Навіщо любити зяблика" (1982)
"Дивувалися ліси" (1986)
Його твори — це не лише художні історії, а й джерело моральних орієнтирів для молодого покоління. Книжки Пархоменка навчають бачити красу у простих речах, цінувати дружбу, розпізнавати добро і правду. Вони написані з любов’ю до дитини — її думок, питань, переживань.
Олександр Іванович Пархоменко залишив по собі чистий, чесний і теплий слід в українській літературі для дітей. Його твори продовжують жити в серцях читачів, допомагаючи зростати добрішими, розумнішими, людянішими.