Микола Семенович Палагута
Народився Микола Палагута 7 грудня 1930 року в селі Курячівка, що на території сучасного Марківського району Луганської області. Його дитинство минуло в непростих умовах воєнного лихоліття. Він — представник покоління "дітей війни", які змалечку зіткнулися з голодом, страхом і непосильними труднощами. Перемогу зустрів ще підлітком — у віці, коли важко було зрозуміти всі історичні зрушення, але вже відчувалася відповідальність за майбутнє. Як і багато його ровесників, він узявся піднімати країну з руїн, не соромлячись ні важкої праці, ні мозолів на руках.
Після закінчення школи Микола працював токарем на заводах Буковини. Цей період життя глибоко вріс у його поетичну свідомість. У багатьох віршах виразно проглядаються автобіографічні мотиви — рефлексії про трудову молодість, про робітничу гідність, про натхненну буденність, яку він умів передати з теплотою і щирістю. Його рядки наповнені світлом, добром і глибокою людяністю.
Зрештою він вступив до Літературного інституту імені Максима Горького в Москві — одного з головних осередків літературної освіти в тодішньому СРСР. Завдяки наполегливості та безперервній роботі над словом, став членом Національної спілки письменників. Протягом життя видав 25 книг, переважно для дітей і підлітків. Його тексти стали джерелом світла і натхнення для кількох поколінь юних читачів.
Творчість Палагути вирізняється теплим, щирим ставленням до своїх героїв. Це і звичайні школярі, і майстри своєї справи, і звірята, і вигадані персонажі. Він умів розповідати так, що кожна дитина бачила себе у вірші чи оповіданні, відчувала себе потрібною й важливою. У передмові до його книжки "Голубая лошадка" особливо наголошено на тому, що це одна з небагатьох книг, присвячених саме підліткам, які несуть на собі тягар важкої, але чесної праці.
Помер Микола Семенович 21 вересня 1988 року. Похований у Чернівцях на Алеї почесних городян — це символічне визнання не лише його письменницького таланту, а й людської гідності, яку він ніс крізь життя.
Його літературна спадщина охоплює широку жанрову палітру — від віршів до поем, від байок до оповідань. Серед найвідоміших його творів:
"К солнцу упрямый шаг" (1962)
"Лесной пожар" (1965)
"Бурбура" (1967)
"Небесный трамвай" (1969)
"Илько" (1970)
"Серебряный ключ" (1971)
"Кто что умеет" (1972)
"Отважный Бреккеке" (1974)
"Сказание о танкисте" (1975)
"День работою красен" (1976)
"Звёздные электромонтёры" (1977)
"Вот и я художник" (1978)
"Песня красных знамён" (1978)
"Зайдите к бабушке моей" (1978)
"Про строителей, про ГЭС, про зверюшек и про лес" (1979)
"Быль со сказкой пополам" (1980)
"Весёлый мастер" (1981)
"Солнечный ключ" (1981)
"Потешный паравоз" (1984)
"Голубая лошадка" (1986)
"Семь сосен" (1986)
"Хозяин горных дорог" (1988)
"Время снегиря" (1990)
"Про будову і про ГЕС, про звіряток і ліс чудес" (2012)
Кожна його книжка — це не просто текст, а частинка тепла, яку він щедро передавав юному читачеві. Микола Палагута залишив по собі яскравий, чесний і добрий слід у літературі для дітей, який не втрачає актуальності й досі.