Острук-Сосенко Ярослава (2 травня 1908, Боснія і Герцеговина — 5 квітня 1973, Філадельфія, Пенсильванія, США) — українська письменниця, активна громадська діячка діаспори, представниця повоєнного літературного емігрантського руху. Її життя і творчість тісно пов’язані з трагічними подіями XX століття, зокрема війною, еміграцією, втратами й боротьбою за збереження національної ідентичності.
Дитинство і юність Ярослави минули на теренах Галичини, де вона здобула освіту, закінчивши учительську семінарію, а також музичний інститут у Львові. Після завершення навчання займалася педагогічною працею, виявляючи особливий інтерес до культурно-просвітницької роботи. Мала хист до музики, літератури, глибоке розуміння національних питань.
Під час Другої світової війни змушена була залишити рідний край. Спершу емігрувала до Австрії, згодом — до Німеччини. В цих країнах продовжувала громадську діяльність, хоча в складних умовах. З 1950 року оселилася у Сполучених Штатах Америки, де мешкала в місті Філадельфія. Там працювала на швейній фабриці, водночас почала активно писати — літературна творчість стала для неї не лише внутрішньою потребою, а й формою духовного спротиву та збереження національної пам’яті.
Ярослава Острук-Сосенко співпрацювала з низкою українських періодичних видань у діаспорі, друкувала оповідання та есе в журналах і газетах "Нові дні", "Овид", "Жіночий світ", "Визвольний шлях", "Свобода", "Америка". Її тексти вирізнялися правдивістю, емоційною глибиною, щирістю й увагою до психології персонажів, часто писаних із життя, яке вона знала без прикрас.
Тематика творчості охоплювала різні аспекти життя галицької інтелігенції, драму втрати Батьківщини, життя в еміграції, а також боротьбу українського підпілля. Авторка створила кілька важливих прозових творів, що відзначаються художньою майстерністю та глибоким осмисленням історичного контексту. Серед них — роман «Провалля» (1961, Чикаго), у якому зображено моральний конфлікт на тлі еміграції та післявоєнної розгубленості; «Оля» (1963, Мюнхен) — психологічна повість про молодість, жіночу самотність і пошук опори в складному світі.
Повість «Родина Ґольдів» (1964, Буенос-Айрес) присвячена темі збереження родинних і національних цінностей в умовах внутрішніх потрясінь. У романі «Хуртовина гряде» (1967, Мюнхен) простежується передчуття лиха, що нависає над поколінням українських емігрантів. Особливої уваги заслуговують твори «Те, що роз'єднує» (1969, Буенос-Айрес) і «Коли меркнуть зорі» (1972), де авторка показує болісні розломи в долях українців, спричинені тоталітаризмом, вигнанням і трагедіями особистих виборів.
У своїх творах Острук-Сосенко демонструє відданість духовним орієнтирам української культури, наголошуючи на моральній відповідальності митця та інтелігенції перед історією. Її проза — це водночас і художній документ епохи, і інтимна сповідь, і голос з-поза кордонів, який закликає не забувати себе, ким би ти не став у світі.
Померла письменниця 5 квітня 1973 року у Філадельфії, залишивши по собі вагомий літературний спадок, що зберігає дух часу, пам’ять роду і силу українського слова в еміграції.