Ксенія Борисівна Остапенко (у дівоцтві — Петухова) — сучасна українська письменниця, художниця, журналістка й дизайнерка, яка органічно поєднує в собі кілька творчих амплуа. Народилася 1 жовтня 1987 року в Києві, де мешкає й нині. З раннього віку виявляла нахил до мистецтва, тож її навчання закономірно розпочалося у Республіканській художній середній школі імені Тараса Шевченка. Згодом здобула вищу освіту в Київському політехнічному інституті (нині — КПІ ім. Ігоря Сікорського) у Видавничо-поліграфічному інституті за фахом «Мистецтво книги».
Творча діяльність Остапенко виходить далеко за межі лише літератури. Як художниця, вона організувала кілька персональних виставок, що засвідчили її тонке відчуття кольору, композиції та символізму. Паралельно активно працювала в медіа — була журналісткою, редакторкою журналу, дизайнеркою друкованої продукції.
Письменницький дебют Остапенко відбувся із пригодницьким детективом «Легенда золотої кицьки». Незважаючи на жанрову належність до авантюрної прози, критики одностайно зазначають, що твір вирізняється глибшим змістовим шаром, багатошаровістю сюжетної структури та сучасною стилістикою, притаманною європейській літературі. Деякі оглядачі навіть порівнювали роман із кінематографічним сценарієм, здатним лягти в основу якісного сучасного фільму.
Попри успіх першої книжки, подальші творчі задуми Остапенко тяжіють до фантастичного, містичного й психологічно насиченого письма. Її цікавлять не лише сюжетні інтриги, а й глибші теми: природа часу, вибору, пам’яті та внутрішнього конфлікту особистості. Зараз вона працює над кількома фантастичними романами, які мають на меті поєднати елементи міфу, психології та урбаністичної драми.
Ксенія Остапенко є представницею нової генерації українських авторів, які не бояться експериментувати з жанрами й образами, при цьому зберігаючи культурну ідентичність у контексті глобального світу. Її ім’я поступово посідає впевнене місце в колі сучасних літераторів, які формують нову естетику української художньої прози.