Оровецький Павло Андрійович
(1905–1976)
Павло Андрійович Оровецький — український письменник, журналіст, автор художніх творів і нарисів, чия творча доля нерозривно пов’язана з непростими етапами історії України ХХ століття.
Народився 17 березня 1905 року в селі Єлизаветівка, що нині входить до Царичанського району Дніпропетровської області. Іще з юності проявляв глибоку зацікавленість до слова та до життя навколо — його майбутній шлях визначили журналістика й література.
Перші кроки в літературі Оровецький зробив на початку 1930-х, працюючи в жанрі нарису. У ті роки він був редактором Красноградської районної газети "Соціалістична перебудова", що відігравала значну роль у популяризації досягнень сільського господарства й пропаганді ідеалів соціалістичної праці. Разом із колегами — Іваном Антоновичем Цюпою, Володимиром Яковичем П’яновим та Олексієм Павловичем Приходьком — Оровецький не лише формував читацьку думку, а й створював яскраві публіцистичні образи нової радянської людини.
У 1935 році завдяки спільним зусиллям редакційного колективу, під керівництвом Оровецького, газета здобула перемогу у Всесоюзному конкурсі за найкраще висвітлення сільськогосподарських кампаній, зокрема догляду за зерновими культурами й хлібозаготівель. Газету відзначили не лише визнанням, а й цінною нагородою — легковим автомобілем. Та попри це, вже у 1937 році Павла Андрійовича репресували. Його змусили залишити літературну працю і влаштуватися робітником на цегельний завод. Лише перед початком Другої світової війни його було реабілітовано.
Повернувшись до активної літературної діяльності, Оровецький зосередився на прозі. Його творчість охоплює низку повістей, серед яких "Серце солдата", "Рубіновий промінь", "Загибель Полоза", а також романи: "Друга зустріч", "Глибока розвідка", "Береги життя". У цих творах відчувається поєднання життєвого досвіду, журналістського проникнення в деталі та глибокого розуміння людських почуттів і вчинків. Значна частина його прози тематично пов’язана з війною, боротьбою, особистим вибором, а також із надією на мирне майбутнє.
Окрім художніх творів, Павло Оровецький писав публіцистичні нариси, які зберігають документальну точність і водночас емоційну глибину. Його творчість завжди була звернена до людини — трудівника, воїна, громадянина.
Помер Павло Андрійович Оровецький 20 лютого 1976 року. Його внесок у розвиток української прози та журналістики ХХ століття є помітною віхою в історії українського слова. Попри репресії та виклики часу, він зумів залишити по собі літературну спадщину, що й сьогодні вражає щирістю, внутрішньою силою й правдивістю.