Олександра Вячеславівна Орлова — сучасна українська письменниця, педагог, перекладачка й оглядачка, яка поєднує творчу діяльність із глибоким інтересом до розвитку дитини та гуманістичної педагогіки. Вона народилася 31 березня 1984 року в старовинному місті Кам’янець-Подільський, де пройшли її дитячі роки та шкільне навчання.
У 2001 році Олександра переїхала до Києва, щоб здобувати вищу освіту. Навчалась на факультеті журналістики Київського міжнародного університету, згодом продовжила освіту в Інституті розвитку дитини при Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Саме там вона почала формувати власне бачення педагогіки, де художнє слово, психологія й освіта зливаються в одну цілісну методологію.
Письменницький дебют Орлової відбувся на початку 2000-х, коли вона активно долучилася до першого в Україні експериментального проекту з казкотерапії. Вона писала казки, оповідання для малечі, а також науково-популярні статті з дитячої психології, намагаючись доторкнутися до світу дитини через образи, метафори й м’яку терапевтичну мову.
У 2007 році Орлова завершила свою першу повість у жанрі фантастики — "Катрусина любов". Цей твір потрапив до числа конкурсних робіт престижного літературного конкурсу "Коронація слова", засвідчивши її талант і глибоку емоційну проникливість.
У 2009 році вона приєдналася до Українського Монтессорі-центру, де розпочала педагогічну практику за методом Марії Монтессорі. У той же час Олександра працювала над двома циклами філософських оповідань російською мовою, а також готувала публікації для фахових українських педагогічних видань і дитячих журналів.
Новий етап у її житті розпочався у 2012 році, коли вона переїхала до США. У місті Кіркленд (штат Вашингтон), де нині мешкає з чоловіком, Орлова продовжує писати, перекладати художню та педагогічну літературу, а також дописує до блогів і онлайн-ресурсів, зберігаючи тісний зв’язок з українським культурним середовищем.
Її життя сповнене тепла, книги й тиші — поруч завжди улюблений британський кіт на ім’я Ешер. У творчості Олександри Орлової зберігається тонке поєднання філософського підходу, любові до слова та щирого прагнення допомогти дитині пізнати себе. Її тексти — це місток між світом дорослих і дитинства, між уявою і реальністю, де кожен образ має свій сенс, а кожна історія — свою внутрішню музику.