Олійник Галина — поетеса з яскравим природним талантом, чия творчість просякнута теплом, пісенністю та глибокою емоційністю. Її поезія — це світ відкритих серцем почуттів, безпосередньої реакції на красу життя, на дотик вітру, шепіт лісу, рух зірок. Світобачення Галини — цілісне, світле, пройняте довірою до світу, вірою в добро, у красу людської душі, в силу любові та материнства.
Її слова звучать, немов луна рідного краю — щира, ніжна, глибока. Вона чутливо вловлює найтонші вібрації буття, і її вірші народжуються як пісня — органічно, природно, з серця:
Покотивсь передзвін, перелив,
Гомонить Всесвіт нотами див,
І душа зазвучала моя,
Адже в ньому співаю і я.
Народилася Галина Олійник 22 грудня 1977 року в селі Катеринівка, що на Сумщині, у Великописарівському районі. Дитинство її минуло в атмосфері народної пісні, родинного тепла та глибинного зв’язку з природою. Першими її «учителями» стали мамині колискові — вони й дали початок її музичному чуттю й поетичному слуху.
Після закінчення Правдинської середньої школи дівчина вступила до Сумського училища культури, де опановувала гру на народних інструментах. Там, серед звуків бандури й баяна, закладалася основа її професійного шляху — шляху митця, який через музику й слово несе людям радість, спокій і світло.
Та мистецтво для Галини Олійник — не лише творчість, а й служіння. Працюючи вчителем музики в Рябинівській школі, вона передавала дітям любов до гармонії, до краси звуку, вчила їх не лише слухати, а й відчувати музику, відкривати себе через мелодію й вірш. Саме тут, у класах сільської школи, її поетичне слово поєдналося з педагогічним покликанням — і стала вона провідницею у світ краси й добра для своїх вихованців.
Поезія Галини Олійник — це водночас спів і молитва, інтимний діалог із природою, з Богом, із самою собою. Вона оспівує найтепліші людські почуття — вдячність, ніжність, материнство, любов до рідного дому. У її творах завжди присутня тиха сила надії, впевненості, що світ прекрасний, і кожен має в ньому свою мелодію.
Її поетичне слово — як голос української землі, з її колосом, піснею, святковою тишею вечора. Вона не просто пише вірші — вона проживає кожен рядок, наповнюючи його глибиною власного досвіду, вірністю своїм кореням, любов’ю до краси навколо.
Сьогодні Галина Олійник продовжує творити, співати, надихати — і в її поезії все так само відлунює той далекий передзвін, що, злившись із нотами Всесвіту, звучить у серці кожного, хто торкається її щирих, теплих слів.