Богдан Амбросійович Нижанківський (1909–1986) — український поет, прозаїк, сатирик і громадський діяч, який залишив помітний слід у культурному житті еміграції та в літературі ХХ століття. Писав під псевдонімом Бабай.
Народився 24 листопада 1909 року (за деякими джерелами — 24 лютого) у місті Золочеві на Західній Україні в родині актора Амброзія Нижанківського. Раннє дитинство минуло в творчій атмосфері, що сформувала його інтерес до літератури. Навчався у Львові, де 1929 року закінчив комерційну школу, а згодом працював у спілці кооперативів "Центросоюз". Пробував себе в журналістиці як репортер і був активним учасником літературної групи "Дванадцятка" — кола молодих митців із модерністським баченням слова.
Під час Другої світової війни Нижанківський співпрацював з "Українським видавництвом" і очолював львівське бюро газети "Краківські вісті" в період з 1942 до 1944 року. В роки воєнного лихоліття опинився в еміграції — спершу в таборі переміщених осіб у Берхтесгадені (Німеччина), де активно включився в літературне і театральне життя емігрантської громади. Разом із Зеноном Тарнавським редагував тижневик "Українська трибуна" у Мюнхені, очолював відділ літератури й мистецтва, публікував свої твори і розвивав журналістську діяльність.
У 1949 році переїхав до Сполучених Штатів Америки, оселившись у Детройті. Там працював на фабриці, але не полишав культурно-мистецької діяльності. Створив "Клуб мистецького слова", який об’єднав навколо себе українську інтелігенцію в еміграції. Його літературний стиль вирізнявся дотепністю, легкістю, фольклорними відголосками та вмінням з гумором осмислювати людське буття.
Богдан Нижанківський — автор численних поетичних збірок: "Терпке вино" (1942), "Щедрість" (1947), "Вагота" (1953), "Вірші іронічні, сатиричні і комічні" (1959), "Каруселя віршів" (1976), "Марципани і витребеньки" (1983), де поєднуються лірика, іронія та філософське осмислення емігрантського досвіду. У прозі Нижанківський звертався до щоденних ситуацій, сценок з життя, побуту й акторського середовища. Його найвідоміші прозові книги — "Вулиця" (1936), "Актор говорить" (1936), "Новели" (1941), повість "Свято на оселі" (1975).
Помер Богдан Амбросійович Нижанківський 18 січня 1986 року (за деякими джерелами — 19 січня) у Детройті. Його творчість — це світ, у якому поєдналися тепла іронія, літературна майстерність і щира любов до України, яку він ніс через усе життя, незважаючи на довгу вимушену розлуку з рідною землею.