Лариса Миколаївна Ніцой — українська письменниця, громадська діячка, послідовна популяризаторка української мови та культури, яка відома своїми дитячими книгами, просвітницькою діяльністю і активною громадянською позицією.
Народилася 17 березня 1969 року в невеликому селищі Капітанівка, що в Новомиргородському районі на Кіровоградщині. Усе її дитинство минуло у звичайній українській родині, де плекалася любов до слова, народної культури та рідної землі. Навчалася в Голованівській школі, яку закінчила у 1986 році. З юних років проявляла інтерес до літератури, особливо української класики. Саме цей інтерес визначив її подальший шлях — вступ на факультет української філології Кіровоградського державного педагогічного університету, де здобула фах філолога та вчительки української мови й літератури. Диплом отримала у 1991 році.
Перші роки професійної діяльності Лариса Ніцой присвятила педагогіці — викладала у школах Кіровограда, доносячи до дітей глибину українського слова. Але вже наприкінці 1990-х її активна громадянська позиція спонукає до змін: вона переїздить до Києва й долучається до політичного та суспільного життя країни. Працює в апаратах таких партій, як «Народний Рух України» та «Реформи і порядок», стає заступницею директора у «Центрі стратегічних розробок», а також очолює правління ПрАТ «Кіровоградрибгосп».
На початку 2000-х Лариса Ніцой відкриває в собі нове покликання — літературне. Саме тоді вона починає активно писати для дітей. Її перша публікація — «Казка про славного Орленка», присвячена пам’яті В’ячеслава Чорновола, — заклала основи подальшої письменницької дороги. Згодом з’являються нові твори, які відзначаються дотепністю, яскравою мовою, виховним наповненням і любов’ю до України. Серед них — «Пригоди лисеняти Бума» (двотомна казкова повість), «Казка про Українське щастя», «Дві бабусі в незвичайній школі, або Скарб у колясці», «Ярик і дракон», «Малюк з вогню», а також одна з найсильніших і найглибших за змістом — повість «Незламні мураші», в якій порушується тема війни на Донбасі, мужності та єдності.
Її твори — не просто література для дітей. Це книжки, що формують особистість, виховують повагу до себе, рідної мови й культури, спонукають думати, відчувати й чинити по совісті. Всі книги написані українською, і це принциповий вибір самої авторки, яка постійно наголошує на важливості захисту та поширення української мови.
Окрім літературної творчості, Лариса Ніцой стала відомою завдяки своїй активній громадянській позиції. Вона неодноразово виступала за розширення сфер застосування української мови, брала участь у законодавчих ініціативах, протестах, публічних кампаніях. Часто виступає на телебаченні, у пресі, веде просвітницьку роботу щодо мовної політики та національного самоусвідомлення.
За свої заслуги у сфері літератури вона була неодноразово відзначена. Стала дипломанткою міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», лауреаткою Всеукраїнської премії «Гілка золотого каштана» за соціально орієнтовану прозу. Її книга «Навіщо песикові гавкати» у 2020 році здобула звання «Книга року» у категорії «Соціальна книга» за версією авторитетної літературної платформи «Барабука».
Сьогодні Лариса Ніцой продовжує писати, видавати нові твори, виступати з лекціями й публічними заявами, надихати молодь та сприяти розбудові українського культурного простору. Її голос — один із тих, що формують обличчя сучасної України, в якій слово, культура та свідомість мають силу творити майбутнє.