Всеволод Нестайко — класик дитячої літератури, що подарував дітям сонце, пригоди й щирий сміх
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві, на Житомирщині. Його дитинство, як і у багатьох дітей того часу, було сповнене труднощів — війна, втрати, розлука. Але водночас саме ці обставини загартували в ньому вміння бачити світ очима дитини, розуміти найтонші порухи дитячої душі, розпізнавати в повсякденному щось магічне й неповторне. Це бачення він проніс через усе життя й втілив у десятках яскравих, смішних, зворушливих і глибоких книг.
У 1952 році Всеволод Нестайко закінчив філологічний факультет Київського університету. Після навчання присвятив себе видавничій справі та дитячій літературі. Працював у редакціях відомих часописів — зокрема «Дніпро» й «Барвінок», а також у видавництвах «Молодь» і «Веселка». Саме тут він формувався як літератор, редактор, наставник для покоління молодих авторів, але насамперед — як письменник, чиї твори стали невіддільними від дитинства кількох поколінь.
Нестайко не просто писав для дітей — він жив у тому внутрішньому світі, де кожна подія могла стати пригодою, кожен двір — театром життя, а кожен школяр — героєм. Його літературний доробок вражає обсягом, різноманітністю та стабільно високим художнім рівнем. Уже перші книги — збірка оповідань «Шурка і Шурко» (1956), повість «Це було в Києві» (1957) — виокремили його на тлі інших як автора, який володіє не лише почуттям гумору, а й глибоким розумінням дитячої психології.
У 1959 році з’явилася фантастично-пригодницька повість «У Країні Сонячних Зайчиків», яка одразу ж полюбилася читачам. А вже через кілька років вийшов один із найвідоміших творів автора — «Тореадори з Васюківки» (перше видання — 1964), що став справжньою літературною подією. Книга увійшла до Особливого Почесного списку імені Ганса Крістіана Андерсена за рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури (1979) — однієї з найпрестижніших нагород у світі дитячої книги.
«Тореадори» стали основою для однойменного телефільму, що зібрав головні призи міжнародних кінофестивалів — у Мюнхені (Гран-прі, 1968) та в Александрії (головна премія, 1969, Австралія). Це лише один приклад того, як його твори надихали не тільки читачів, а й кіномитців. Інший відомий приклад — «Одиниця з обманом» (1976), за якою у 1984 році було знято фільм, відзначений нагородами в Києві й на міжнародному фестивалі в Габрово (1985).
Нестайко створив низку яскравих книг, які стали хрестоматійними для дитячого читання:
«Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964)
«Таємниця трьох невідомих» (1970)
«Пригоди Грицька Половинки» (1978)
«Незвичайні пригоди у Лісовій школі» (1981, відзначена премією імені Лесі Українки в 1982 році)
«Чудеса в Гарбузянах» (1984)
«П’ятірка з хвостиком» (1985)
«Скринька з секретом» (1987)
«Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка захопливих дитячих детективів
Його творчий репертуар включає також численні п’єси, які ставили дитячі театри по всій Україні: «Марсіанський жених» (1968), «Вітька Магеллан» (1975), «Пересадка серця» (1983) та інші.
Найважливішою темою його творчості було дитинство — не прикрашене, не солодкавим спогадом, а справжнє, живе, з усіма своїми радощами, сумнівами, мріями й відкриттями. Нестайко писав про школярів і для школярів, про дружбу й перше кохання, про страхи, що долаються, і мрії, які стають реальністю. Його книги — це постійний діалог із читачем, сповнений доброзичливої іронії та щирого захоплення життям.
Твори Всеволода Нестайка перекладено багатьма мовами світу, і вони не втрачають своєї популярності — бо залишаються актуальними, живими, веселими й мудрими. Його книги — це не просто дитяча література, а частина культурної ДНК кількох українських поколінь.
Всеволод Зіновійович залишив по собі безцінну спадщину — світ, у якому дитинство триває вічно, допоки є читач, що відкриє першу сторінку «Тореадорів з Васюківки» чи «Країни Сонячних Зайчиків». Його ім’я сьогодні звучить поруч із найвідомішими дитячими авторами світу — і цілком заслужено.