Ніна Митрофанівна Найдич — педагогиня, музикантка, письменниця з душею в музиці
Ніна Митрофанівна Найдич народилася 8 серпня 1936 року в селі Забужжя на Вінниччині — в куточку України, де споконвіку цінували спів, щирість і гармонію в житті. З дитинства її оточував звук — не тільки звичний, побутовий, а й музичний, той, що живе між тишею й душею. Можливо, саме тому її життєвий шлях так міцно переплівся з музикою й дитячим світом.
Вона стала вчителькою, присвятивши десятиліття навчанню дітей мистецтву музики. Справжнім осередком її діяльності стала Київська середня спеціалізована музична школа імені Миколи Лисенка — знаний в Україні та за її межами заклад, де виховують майбутніх віртуозів. У цій школі Ніна Найдич працює багато років, і за цей час здобула репутацію не лише як висококласний педагог, а як людина, яка вкладає у виховання дітей не просто знання, а серце, інтуїцію і відданість професії.
У творчих колах вона відома як вчителька, що розуміє дитину не лише через ноти, а й через внутрішню мелодію її розвитку. Її авторська методика навчання гри на фортепіано, викладена у збірнику «Весела методика», здобула популярність серед викладачів, адже дозволяє пройти складний для дитини період опанування нотної грамоти в легкій, захопливій, інтуїтивно зрозумілій формі. Це не просто інструкція — це веселий, барвистий вхід у світ музики, де складне стає доступним, а навчання — радісним.
Ніна Митрофанівна не обмежилася лише педагогікою. Вона поглиблено досліджувала творчість класиків — Йоганна Себастьяна Баха та Фредеріка Шопена. Її зацікавлення не були поверхневими: вона опублікувала понад 15 наукових статей, у яких розглядала як виконавські аспекти, так і глибинні смисли, закладені в музику великих майстрів. У своїх працях вона поєднує тонке відчуття стилю з прагматикою викладання, звертаючи увагу на те, як естетичне стає доступним для учня.
Окрема гордість — її учні. Багато з них стали відомими в Україні й світі музикантами, композиторами, виконавцями. Серед них — її син, Дмитро Найдич, піаніст із вражаючою біографією, який успішно поєднує академічну школу з джазовими експериментами, залишаючись одним із найвпізнаваніших українських музикантів за кордоном. Також її вихованцями були композитор Юрій Шевченко, знаний музичний діяч Сергій Зажитько та чимало інших, які завдячують вчительці першими важливими кроками.
Останніми роками Ніна Найдич відкрилася ще в одному іпостасі — як дитяча письменниця. Її казки — це не просто розповіді для малюків. У них звучить тиха, але тверда переконаність у тому, що світ потребує доброти, щирості, співчуття. Вона з ніжністю і теплом пише про те, як важливо у світі, де часто панують прагматизм і споживацтво, зберегти прості речі: душу, людину, музику.
Ці твори народжуються з її педагогічного досвіду, а також із внутрішньої потреби сказати дітям: «Не втрачайте себе». Вони позбавлені надмірної дидактики, зате сповнені живих образів, фантазії й музичного звучання між рядків. В її казках — віра в красу, що врятує світ, і в силу мистецтва, що здатне виховати серце.
Ніна Найдич живе і працює в Києві. Її життя — це приклад справжнього служіння музиці, дітям і культурі. Її ім’я добре відоме серед педагогів, музикантів, дослідників і, що найважливіше, серед учнів, які згадують її не просто як учительку, а як ту, що навчала бачити в нотах життя.