Теодор Дмитрович Микитин — український письменник, бібліограф і дослідник історії рідного краю, який залишив по собі помітний слід у літературному й науковому житті України. Народився 29 вересня 1913 року в місті Радехів, що нині належить до Львівської області. Помер 7 січня 1995 року у Львові.
Після завершення навчання у Львівському університеті у 1939 році, Теодор Микитин узяв участь у Другій світовій війні. Після її закінчення працював учителем, а згодом — науковим співробітником, очолював відділ бібліографії наукової бібліотеки Львівського університету. Його багаторічна бібліографічна діяльність заклала основу для розвитку української бібліотечної справи.
Художній дебют Микитина відбувся ще у довоєнний час — у 1939 році вийшла його перша книжка "Нові люди". Вона стала не лише вдалою спробою пера, а й визначила подальший напрям його літературного зацікавлення — дослідження історичних подій, пов'язаних з Прикарпаттям, Галицько-Волинською державою та народними повстаннями.
Серед історичних повістей Теодора Микитина вирізняються твори, присвячені Галицько-Волинському князівству: "Під мурами Львова" (1958), "Не пощербились мечі" (1960), "Полки йдуть на Галич" (1965), "Над Кодаком" (1970), "Данило Нечай" (1983), "На Чорному морі, на білому камені" (1986). Ці твори передають не лише драматизм подій, а й глибоко осмислюють долю українського народу в складні історичні часи.
Окрема сторінка його творчості — повість "Спалах у темряві", присвячена боротьбі селянства Східної Галичини під проводом Івана Мухи наприкінці XV століття. Автор детально і жваво реконструює перебіг селянського повстання 1490–1492 років, охоплюючи території Покуття, Буковини, Поділля. Історична точність і глибина образів роблять цей твір знаковим у літературному осмисленні епохи.
У повісті "Полковник Семен Височан" (1968) письменник звертається до подій визвольної війни українського народу середини XVII століття. Головний герой — уродженець села Вікторова Семен Височан — постав як символ нескореності прикарпатського краю.
Микитин також цікавився історією Стародавнього світу. У збірці "Крізь бурі" (1976) уміщено повісті на теми з античної історії, зокрема події, що розгорталися в епоху давньоєгипетської і грецької цивілізацій. Серед інших його творів варто згадати повісті "Над голубими плесами" (1962), "Писар Імхотеп" (1989), а також перевидання "Нових людей".
Крім художньої творчості, Теодор Микитин зробив вагомий внесок у бібліографію. Він є упорядником і співавтором важливих бібліографічних покажчиків, зокрема "Антон Семенович Макаренко" (1963) та "400 років вітчизняного книгодрукування" (1964), створених у співпраці з Миколою Бутриним. Ці праці стали підґрунтям для подальших досліджень у галузі історії літератури й книгодрукування.
Творчість Теодора Микитина — це поєднання літературного таланту, глибокої наукової зацікавленості та відданості українській історії. Його твори залишаються актуальними для дослідників і читачів, які шукають у літературі не лише художню форму, а й глибокий зміст.