Кость Вілійович Москалець — український поет, прозаїк, есеїст, літературний критик, музикант і філософ, чиє ім’я вписане в новітню українську літературу як унікальний голос глибокої внутрішньої свободи, мистецької цілісності й духовного пошуку.
Народився 23 лютого 1963 року в селі Матіївка поблизу легендарного Батурина на Чернігівщині — землі, сповненої історичних символів і українського духу. Освіту здобував заочно у Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, де навчався на семінарі поезії під керівництвом Едуарда Балашова. Ще в молодості долучився до літературного процесу як співзасновник бахмацької літературної групи "ДАК".
Його життєвий шлях не обмежувався лише словом. Москалець служив у армії, працював на радіозаводі в Чернігові, був активним учасником Львівського театру-студії "Не журись!", де виступав як автор та виконавець власних пісень. Саме він створив слова й музику до пісні "Вона" (з початком "Завтра прийде до кімнати..."), що згодом стала культовою для українців 1990-х.
З 1991 року Москалець живе в рідному селі Матіївці, де власноруч збудував своє духовне й творче пристанище — Келію Чайної Троянди. Там, у тиші та зосередженні, він повністю присвятив себе літературі.
Серед найвідоміших поетичних збірок Москальця — "Думи" (1989), "Songe du vieil pelerin" (1994), "Нічні пастухи буття" (2001), "Символ троянди" (2001). У прозі особливо вирізняються книги "Рання осінь" (2000) та "Досвід коронації" (2009). У жанрі есеїстики — вагомі видання "Людина на крижині" (1999), "Гра триває" (2006), а також щоденникова книга "Келія чайної троянди" (2001), де розкривається внутрішній світ автора, його духовні пошуки, сумніви, надії.
Музичний вимір його творчості доповнюють диски, записані Віктором Морозовим — "Треба встати і вийти" (2000) та "Армія Світла" (2008), які поєднують філософію, лірику та мистецтво у пісенній формі.
Твори Москальця перекладені англійською, німецькою, японською, сербською, польською — і це свідчення того, що його слово резонує з серцями читачів далеко за межами України.
Його творчу працю високо оцінили: лауреат літературних премій імені Олександра Білецького (2000), Василя Стуса (2004), Володимира Свідзінського (2004), Михайла Коцюбинського (2005), Григорія Сковороди "Сад божественних пісень" (2006), а також "Глодоський скарб" (2010).
Кость Москалець — це письменник, що стоїть на межі між мистецтвом і молитвою, літературою і спогляданням, словом і тишею. Його творчість — не лише літературна подія, а й духовний досвід.