Марія Миколаївна Морозенко (15 березня 1969 — 9 жовтня 2023) — українська поетеса, дитяча письменниця, літературна редакторка, філологиня, волонтерка і глибоко патріотична особистість, чия діяльність залишила яскравий слід у сучасній українській культурі.
Народилася в селі Малин, що в Млинівському районі Рівненської області. Була дев’ятою дитиною в багатодітній родині, де виховувалося дванадцятеро дітей. Дитинство Марії пройшло в умовах, де злагода, праця та взаємопідтримка були не просто цінностями — це було необхідністю. Її батько загинув трагічно, коли Марії було лише дев’ять років. Після цієї втрати вся відповідальність за виховання дітей лягла на плечі матері — Неоніли Андріївни, яку заслужено визнали "Матір’ю-героїнею".
Свою вищу освіту Марія здобула на філологічному факультеті Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, який закінчила у 2005 році. Але шлях до письменництва вона почала значно раніше. Ще з юності її приваблювало слово — сильне, чесне, натхненне.
Як редакторка, вона працювала над удосконаленням літературних текстів, а як організаторка — очолювала культурологічну студію "Духовність української родини" при Національному музеї літератури України. Там вона проводила зустрічі, читання, ділилася знаннями і любов’ю до української мови та літератури з дітьми та дорослими.
Марія Морозенко — авторка численних збірок поезії: "Зоряні перевесла" (1999), "Елегія любові" (2006), історичної поеми "Княгиня Ольга" (2004), а також драм "Марія Магдалина", "Вічність", "Князь Святослав". Та особливу любов здобула її творчість для дітей: казки, загадки, навчальні серії "Хто це?", "Що це?", а також веселі, повчальні історії, які виховують у маленькому читачеві доброту, допитливість і повагу до рідної культури.
Серед нагород і визнань:
золота нагорода виставки-ярмарку "Буквиця" за казку "Про незвичайні пригоди хлопчика Чока…";
перемога в конкурсі "Рукомесло" у номінації "Твори для дітей";
твір "Вони і лелеки" увійшов до сотні кращих новел за версією конкурсу "Сила малого";
рукопис повісті "Великий характерник Іван Сірко" переміг у конкурсі "Українська сила";
нагороджена ювілейною медаллю "90-річчя карного розшуку України";
відзначена численними грамотами на пісенних фестивалях та літературних конкурсах.
Окрім творчості, Марія виявила себе і як віддана волонтерка. В найтяжчі для країни дні війни вона не залишалася осторонь — особисто доставляла їжу у військові госпіталі, підтримувала поранених не лише стравами, а й добрим словом, ніжністю, щирою турботою. Її остання волонтерська поїздка відбулася 8 жовтня 2023 року. Наступного дня її серце зупинилося.
Ольга Мусафірова, українська журналістка, писала: "У неділю вона востаннє привезла до військового госпіталю волонтерський обід. І хлопці дякували їй за материнську турботу. А вона їм казала — 'До зустрічі…'"
Марія Морозенко жила з відкритим серцем. Її життя — це приклад служіння, любові до людей, до слова, до Батьківщини. Вона залишила по собі не просто книжки — вона залишила світло, яке ще довго буде горіти в українських родинах.