Моісеєнко Ігор Олексійович — український письменник, громадський діяч, ветеран війни в Афганістані. Народився 10 липня 1962 року у промисловому місті Кривий Ріг, розташованому в серці Дніпропетровської області. Його дитинство та юність пройшли в атмосфері радянської дійсності, сповненої суперечностей і викликів.
Після закінчення школи у 1980 році Ігор був призваний до лав Радянської армії. Його військова служба припала на складний період історії — війну в Афганістані. З 1980 по 1982 рік він брав участь у бойових діях, що залишили глибокий слід у його душі та згодом стали джерелом натхнення для літературної творчості. Учасник багатьох операцій, він на власному досвіді пізнав жорстокість війни, ціну людського життя і силу бойового братерства.
Повернувшись додому, Ігор Моісеєнко вирішив здобути вищу освіту і вступив до Дніпропетровського металургійного інституту, де здобув фах інженера. Однак інженерна справа не стала для нього покликанням — його тягло до творчості та громадської діяльності.
У 1990-х роках він очолив Спілку ветеранів Афганістану в Комсомольську-на-Дніпрі (нині Горішні Плавні), де активно захищав права та інтереси своїх побратимів. Завдяки його зусиллям вдалося реалізувати низку соціальних ініціатив, спрямованих на підтримку ветеранів та їхніх родин.
На початку 2000-х Ігор Моісеєнко працював у Кременчуці заступником головного редактора газети «Кремінь», де писав аналітичні матеріали, огляди, а також публіцистичні статті, в яких торкався гострих соціальних та політичних тем.
З 2011 року він є членом Національної спілки письменників України. Його літературна діяльність здебільшого зосереджена навколо теми війни, пам’яті, гідності та людської стійкості. Він є автором двох кіносценаріїв, що висвітлюють події афганської війни, а також роману «Сектор обстрілу – “Аїсти”», за який отримав літературно-мистецьку премію імені Богдана Хмельницького від Міністерства оборони України.
У 2015 році творчість Моісеєнка була відзначена міжнародною літературною премією імені Миколи Васильовича Гоголя «Тріумф» — престижною нагородою, що вручається за значний внесок у розвиток української культури.
Активна громадянська позиція Ігоря Моісеєнка, зокрема його боротьба за права ветеранів, неодноразово ставала причиною тиску та залякувань. 12 травня 2017 року біля дверей його квартири виявили підозрілий пакунок, схожий на вибуховий пристрій. Хоча згодом з’ясувалося, що це була імітація, інцидент не залишився поодиноким. 26 травня того ж року його викрали, побили та залишили непритомним у Горішніх Плавнях із пакетом на голові — моторошний акт залякування, що так і не отримав належного розслідування.
Сьогодні Ігор Моісеєнко мешкає у Кременчуці, де продовжує активну літературну діяльність, пише нові твори та виступає на захист прав ветеранів. Його життя — приклад відваги, гідності й невтомної боротьби за правду.