Софія Василівна Майданська — українська письменниця, поетеса, драматургиня, есеїстка, перекладачка, сценаристка, педагогиня та культурна діячка, чия творчість охоплює понад півстоліття і є вагомим внеском у сучасну українську літературу.
Ранні роки та освіта
Народилася 7 вересня 1948 року в селищі Азанка Свердловської області, куди її мати була вислана під час сталінських репресій. Після повернення родини в Україну, Софія зростала в Чернівцях, де закінчила Садгірську школу №38. Її дитинство пройшло в багатокультурному середовищі, що згодом вплинуло на її світогляд і творчість.
Софія здобула музичну освіту в Чернівцях, а в 1973 році закінчила Львівську консерваторію (нині Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) за спеціальністю "скрипка". Після цього працювала викладачкою в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті та Київському інституті культури. Згодом закінчила Вищі літературні курси при Літературному інституті імені М. Горького в Москві.
Творчий шлях
Софія Майданська дебютувала в літературі в 1977 році зі збіркою віршів "Мій добрий світ". Її поетичні збірки, такі як "Долоні континентів" (1979), "Похвала землі" (1981), "Терези" (1986), "Повноліття надій" (1988), "Освідчення" (1990), "Ввійди і ти у цей собор" (1993) та "Зійшло мені сонце печалі" (2007), відзначаються глибоким філософським змістом і ліризмом.
У прозі Майданська звертається до складних психологічних тем, досліджуючи внутрішній світ людини. Серед її прозових творів — повісті "Про дівчинку, яка малювала на піску", "По той бік студеного плину", "Провідна неділя" та романи "Землетрус", "Діти Ніоби", "In te speravi". Її твори часто порушують теми самотності, пошуку сенсу життя та духовного становлення особистості.
Майданська також є авторкою дитячих книжок, серед яких "Їде мишка на машині" (1989), "Ой радуйся, земле" (1990), "Пригоди Галки Димарівни" (1991), "Христос воскрес" (1993). Її п'єси, такі як "Чарівна шабля", "Чалинка", "Кривавий скарб", "Зрада", відзначаються глибоким зануренням у фольклорні мотиви та національну історію.
Сценарна та режисерська діяльність
Софія Майданська активно працювала в галузі сценарної та режисерської діяльності. Вона є авторкою сценаріїв для Першого фестивалю сучасної української пісні та популярної музики "Червона рута'89", театру поезії та музики українського бароко "Вертоград" (1990—1992), а також лібрето для ораторії "Святий Дніпро" (спільно з композитором Валерієм Кіктом) до 40-річчя хору "Дніпро" в Едмонтоні (Канада) у 1992 році.
Вона також створила сценарії для першої "Маланки" в Києві (1993), концертної програми до Дня Києва (1994), монументального музично-сценічного дійства "Золотий камінь посіємо" з нагоди ювілею Ніни Матвієнко (1998), дійства до 1000-річчя української писемності (1999), вечора до 270-річчя з дня народження Григорія Сковороди (2002), літературно-музичного вечора до 130-річчя від дня народження Соломії Крушельницької (2003), а також фільму-моновистави "Твої очі, як те море: листки обпалені коханням" (2006), поставленої на основі листів Івана Франка до Ольги Рошкевич.
Визнання та нагороди
Софія Майданська є членкинею Спілки письменників України з 1979 року. Вона була удостоєна літературних премій "Благовіст" (1997) та імені Олеся Гончара (1998) за роман "Діти Ніоби". У 2004 році їй присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв України, а в 2019 році — орден княгині Ольги III ступеня за значний особистий внесок у державне будівництво та культурний розвиток України.
Її твори перекладено англійською, білоруською, болгарською, латиською, литовською, польською, португальською, російською, румунською та шведською мовами. Зокрема, окремим виданням вийшла книжка поезій у перекладі португальською мовою "RIO MONTES" (1998), перекладена українською письменницею в Бразилії Вірою Вовк.
Сучасність
Нині Софія Майданська проживає та працює в Києві, активно бере участь у культурному житті країни, часто відвідує рідну Буковину та Чернівці. Її творчість залишається актуальною, вона продовжує писати, виступати на літературних заходах та сприяти розвитку української культури.
Софія Майданська — яскрава представниця сучасної української літератури, чия багатогранна творчість охоплює поезію, прозу, драматургію, переклад, сценарну та педагогічну діяльність. Її твори відзначаються глибоким філософським змістом, ліризмом та національною самобутністю, що робить її однією з провідних постатей у культурному житті України.