Анатолій Миколайович Матвійчук: життя в музиці, слові та сцені
Анатолій Матвійчук — український співак, композитор, поет і публіцист, знаний далеко за межами України завдяки своєму глибокому, філософському слову, сценічній щирості та безперечному музичному таланту. Народився 29 вересня 1958 року в Києві. Його творчий шлях, який охоплює журналістику, музику, літературу й телебачення, став прикладом постійного пошуку, глибоких роздумів і пісенної правди.
Свою освіту майбутній артист здобув у Київському університеті, який закінчив 1986 року. Після навчання почав працювати журналістом у газеті "Молодь України", а згодом, у 1989–1997 роках, був редактором естрадного відділу у журналі "Музика", що виходив у столиці. Саме тоді, поєднуючи журналістську діяльність із музикою, Матвійчук поступово здобував і власну сценічну впізнаваність.
Як естрадний співак він заявив про себе ще з 1988 року, почавши активну концертну діяльність. Його авторські пісні швидко знайшли шлях до сердець слухачів, а також до репертуарів багатьох відомих виконавців: Ірини Білик, Оксани Білозір, Василя Білоножка, Алли Кудлай, Володимира Шпортька, Назарія Яремчука. З ними Матвійчук не лише співпрацював як композитор і поет, а й поділяв спільну естетичну ідею — пісня має нести зміст, щирість і силу почуттів.
Крім музичної сцени, він активно працював і на телебаченні. Був автором і ведучим низки популярних музичних проєктів на "УТ-1", зокрема "Музичний відеомлин" та "Музичний телеярмарок". Брав участь в організації численних фестивалів, зокрема таких як "Слов’янський базарчик", "Сузір’я-Артек", "Галицький шлягер", які сприяли популяризації української музики та молодих талантів.
Його голос і творчість звучали на різних континентах. Анатолій Матвійчук гастролював у США, Канаді, Італії, Австрії, Болгарії, Ізраїлі, Чехії, Словаччині — там, де є українська громада, яка потребує не лише культурного зв’язку з Батьківщиною, а й моральної підтримки в слові й пісні.
У 2000 році за вагомий внесок у розвиток української культури Анатолію Матвійчуку було присвоєно почесне звання Народного артиста України.
Він активно працює у сфері звукозапису: за роки своєї кар’єри випустив низку авторських альбомів, серед яких варто згадати "Чорний кінь" (1994), "Два птахи" (2001), "Полустанок любові" та "Король Шапіто" (обидва — 2002), "Зачарована краса" (2006), "Ключі від раю" (2007). У цих альбомах — палітра людських переживань, любов, іронія, мрія і пошук — те, що Матвійчук називає "життєвим міксом".
Не менш вагомий слід залишив він і в українській поезії. Його вірші відзначаються філософським заглибленням, інтимністю, точністю образів і справжньою літературною культурою. Вийшли друком такі збірки:
- "Вірші" (1996),
- "Ноїв Ковчег" (1998),
- "Предтеча" (2003),
- "Сповідь" (2007),
- "Зерна" (2012),
- "На варті" (2015).
Кожна з них — своєрідна сторінка великої внутрішньої мандрівки, в якій читач знаходить не лише автора, а й самого себе.
Анатолій Матвійчук залишається однією з найпослідовніших і найглибших постатей української культурної сцени. Його слово та пісня живуть у серцях слухачів — бо йдуть із серця.