Тетяна Володимирівна Малярчук — українська письменниця, що тонко поєднує в своїй прозі вразливу інтимність із іронією, філософською глибиною й літературним експериментом.
Народилася 1983 року в Івано-Франківську. Дитинство минуло частково також у Красноярську. Закінчила філологічний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Працювала в Києві, з 2011 року мешкає у Відні разом із чоловіком — режисером Міхаелем Штіллером. Однак сама письменниця підкреслює, що не прив’язана до місця: її офіс — чотири стіни й комп’ютер, а творчість виходить поза межі географій.
Писати почала ще в дитинстві. У старших класах пробувала себе в поезії, але згодом звернулася до прози, в якій знайшла природну форму висловлення. Першу відзнаку отримала ще зовсім молодою — 2006 року стала лауреаткою премії "Книга року Бі-Бі-Сі". Її дебютна книга — "Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи" (2005), наповнена експериментальним стилем, нетиповою пунктуацією, абсурдом і тонкою психологічністю, одразу привернула увагу літературної спільноти. Повість "Троянда Адольфо" — чуттєва історія про заборонені почуття, внутрішні конфлікти й спробу втечі, а "Ендшпіль для Лізи" — про біль, самотність і складність бути собою в межах звичних норм.
Наступні твори Тетяни поглиблювали й розширювали її творчий світ: збірки "Згори вниз. Книга страхів" (2006), "Як я стала святою" (2006), "Говорити" (2007), "Звірослов" (2009), роман "Біографія випадкового чуда" (2012). В її прозі — Карпати, двори, будинки, ріки, супермаркети, містика, розмови з котами й невидимими друзями. Це світ, де співіснують реальне й абсурдне, буденне й сакральне.
Малярчук має унікальну здатність змушувати читача зупинитися, придивитися до деталей, у яких прихована справжня суть. Вона не боїться говорити голосами своїх героїв, переосмислювати релігійні й моральні теми, іронізувати над самою собою, відкрито зізнаючись у власній наївності, забобонах, невпевненості. Вона пише про страхи, провини, внутрішні вибоїни, але робить це з любов’ю до кожного свого героя.
Поза літературою Тетяна — інтровертка, що не прагне публічності, однак її голос чують далеко за межами України. Її твори перекладено польською, німецькою, англійською, румунською, білоруською, російською, а також публікували у поважних літературних виданнях. Вона стала першою українкою, чий твір увійшов до антології "The Best European Fiction 2013", а її роман вийшов у престижному австрійському видавництві Residenz Verlag.
Її мова — точна, метафорична, пластична. Її погляд — жіночий, вразливий, але ніколи не слабкий. Її творчість — як щоденник сучасної людини, що шукає відповідей на складні запитання: про віру, добро, безглуздя й красу. Іван Малкович колись сказав про неї: "Вона — одна з тих, чия література змінює читача на краще".
Тетяна Малярчук — письменниця, яка не дає готових рецептів, але залишає простір для пошуку. І саме цим її проза цінна й глибоко людська.