Липа Юрій Іванович — видатний український громадсько-політичний діяч, публіцист, поет, письменник, лікар і філософ, один з провідних ідеологів українського націоналізму та розробник української геополітичної доктрини XX століття.
Народився Юрій Липа 24 лютого 1900 року в Одесі. Його батько — Іван Липа, знаний український лікар, письменник і діяч Української Народної Республіки. Від дитинства Юрій ріс у середовищі інтелектуальної та патріотичної атмосфери.
Початкову освіту здобув у гімназії № 4 в Одесі. У юнацькі роки активно долучився до культурно-громадського життя: редагував «Вісник Одеси», писав публіцистичні брошури, серед яких — «Союз визволення України», «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Гетьман Іван Мазепа» тощо.
Під час революційних подій 1917–1918 років вступив до Гайдамацької дивізії, брав участь у боях проти більшовицьких загонів на вулицях Одеси. Згодом долучився до лав Морської піхоти армії УНР, став активістом організації «Січ».
У 1922 році Юрій Липа вступив до Познанського університету на медичний факультет. Там же став організатором студентського об’єднання «Чорноморе» і продовжував активну публіцистичну й літературну діяльність. Його поетичний дебют — збірка «Світлість» — вийшла друком у 1925 році.
Після завершення навчання в Польщі він активно долучився до літературного процесу української еміграції. Був співзасновником угрупування «Танк», автором поетичної збірки «Суворість» (1931), численних статей у «Віснику», зокрема есе «Розмова з порожнечею», «Організація почуття», «Провідництво письменства».
У 1934 році у Варшаві побачив світ його історичний роман «Козаки в Московії», а вже наступного року — есеїстичний збірник «Бій за українську літературу». У 1936 вийшли три томи новел під загальною назвою «Нотатник», присвячених героїці визвольної боротьби 1917–1921 років.
Юрій Липа був не лише митцем, а й політичним мислителем. У 1938–1941 роках він написав основні геополітичні праці: «Призначення України», «Чорноморська доктрина» і «Розподіл Росії», в яких виклав візію геополітичної ролі України як незалежної сили між Заходом і Сходом.
У роки Другої світової війни Юрій Липа співзаснував Український Чорноморський інститут, який став осередком вивчення стратегічного майбутнього України. Попри труднощі воєнного часу, йому вдалося реалізувати чимало наукових і культурних ініціатив.
У 1942 році Юрій Липа переїхав до Одеси, а в 1943 — до Яворова, де працював як лікар, організував курси для медичних кадрів Української Повстанської Армії, писав листівки, звернення, публіцистичні твори. Навіть у цей драматичний час відмовився від співпраці з німецькою окупаційною адміністрацією, яка пропонувала йому очолити маріонетковий уряд України.
У липні 1944 року Юрій Липа став інструктором у Старшинській школі УПА. Проте вже 19 серпня його схопило НКВС у селі Іваники на Львівщині. Наступного дня, 20 серпня 1944 року, його було по-звірячому вбито у селі Шутова Яворівського району. Похований у селі Бунів.
Юрій Липа залишив глибокий слід у національній культурі, літературі, політичній думці й філософії. Його спадщина — це свідчення незламної волі до свободи, інтелектуальної сили та глибокої любові до України. Його ім’я назавжди вписане в історію як одного з найбільш яскравих українських мислителів XX століття.