Біографія Антіна Лотоцького
Антін Львович Лотоцький народився 13 січня 1881 року в селі Вільховець, що на Тернопільщині, в родині галицького педагога та письменника Льва Лотоцького. Змалку перебував у творчій атмосфері, що сприяло формуванню його літературного таланту.
Навчався у Бережанській гімназії, де разом із братом Володимиром видавав гумористичний журнал "Небелиці". Після гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету, де слухав лекції видатного історика Михайла Грушевського. У студентські роки активно співпрацював з редакцією газети "Діло" та розпочав літературну діяльність.
У 1911 році розпочав педагогічну кар'єру в Рогатинській гімназії. Під час Першої світової війни вступив до легіону Українських Січових Стрільців, де був активним діячем "Пресової квартири", публікуючи свої твори під псевдонімами Тото-Долото та Самособою не Руданський.
Після війни повернувся до викладання в Рогатині, але з 1923 року повністю присвятив себе письменницькій та видавничій діяльності. Разом з Миколою Угрином-Безгрішним заснував видавництва "Журавлі" та "Сині дзвіночки", а також журнал "Рогатинець". Співпрацював із львівським часописом "Світ дитини", де публікував вірші, оповідання та драматичні сценки.
У 1934 році видав чотиритомну "Історію України для дітей", яка охоплює період від найдавніших часів до початку Першої світової війни. Серед інших відомих творів: "Княжа слава" (1942), "Кужіль і меч" (1927), "Роксоляна" (1937), "Сім чудес світу" (1939).
Після Другої світової війни переїхав до Львова, де мешкав в інтернаті для літніх людей. У 1946 році був прийнятий до Спілки письменників України. Помер 28 травня 1949 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.