Лепкий Левко Сильвестрович (7 грудня 1888 — 28 жовтня 1971) — багатогранна постать в українській культурі: композитор, художник, поет, прозаїк, драматург, журналіст, видавець, громадський діяч і патріот. Його життя і творчість стали виразом служіння українській ідеї, боротьбі за духовну й національну свободу.
Народився Левко у селі Поручин на Тернопільщині в родині священика Сильвестра Лепкого та Домни Глібовицької. Освіту здобував у Бережанській гімназії, де вже в юності долучився до національного руху, беручи участь у гуртку "Молода Україна". Після гімназії навчався спершу на теологічному, згодом на правничому факультеті Львівського університету. Згодом переїхав до Кракова, де студіював малярство в Академії мистецтв.
Початок Першої світової війни став переломним етапом у його житті: Левко став добровольцем Українських січових стрільців, очолив Пресову квартиру УСС, організовував кінноту, брав участь у бойових діях, водночас творив пісні, вірші, прозу. Завдяки йому й побратимам — Роману Купчинському, Юрію Шкрумеляку, Михайлу Гайворонському — збереглася унікальна духовна спадщина стрілецтва: документи, фото, тексти, мелодії.
Левкові належать слова й музика до численних стрілецьких пісень, серед яких — "Ой видно село", "І снилося з ночі дівчині", "Колись, дівчино мила", "Ішов відважний гайовий". Та особливо знаковою стала пісня "Чуєш, брате мій", створена на вірш брата Богдана Лепкого. Цей твір став символом туги за втраченим раєм батьківщини, болем еміграції, прощанням із рідною землею, а згодом — піснею жалоби та пам’яті, яку співали над могилами полеглих.
Після війни Левко оселився у Львові, активно включився в культурне життя, співпрацював із мистецькими угрупованнями, був членом літературного гурту "Богема". Він редагував сатиричні видання "Будяк" та "Зиз", керував видавництвом "Червона калина", яке стало осередком українського національного книгодрукування.
У 1937 році побачив світ "Великий співаник Червоної Калини", де пісні Лепкого були представлені в обробках визначних українських композиторів. У 1940-му в Кракові видано збірку "140 пісень з нотами" — вагоме джерело української музичної фольклористики.
У роки німецької окупації працював у редакції газети "Краківські вісті". У 1944 році емігрував до США, де прожив останні десятиліття життя. Там він заснував українську оселю "Черче" біля Трентона, відновив діяльність видавництва "Червона калина", продовжував літературну й громадську працю. У 1955 році був прийнятий до Наукового товариства імені Шевченка.
Творча спадщина Левка Лепкого — це десятки оповідань, віршів, пісень, спогадів, об'єднаних духом українства й боротьби за свободу. Його творчість глибоко пронизана любов’ю до рідного народу, вірністю ідеалам, тонким поетичним чуттям.
Помер Левко Лепкий 28 жовтня 1971 року в місті Трентон (США). Його життя, позначене самовідданою працею, лишило глибокий слід в історії української культури. Ім’я Левка Лепкого назавжди вписане у літопис національної пам’яті — у піснях, книгах, у серцях нащадків.