Купчинський Роман Григорович — життя в пісні, слово в боротьбі
Роман Купчинський (псевдоніми — Мусій Гак, Чіпка Галант, Галактіон Чіпка, Тойсам, М.Д.Т.С. та інші) — постать виняткова, що об’єднала в собі талант поета, прозаїка, літературного критика, композитора, хроніста стрілецького духу, барда боротьби і громадського діяча. Народився 24 вересня 1894 року в селі Розгадів на Тернопільщині в родині греко-католицького священника. Вже у ранньому дитинстві його доля переплелася з багатою на традиції Галичиною, з її мовою, народними піснями й культурним піднесенням.
У 1896 родина перебралася до села Кадлубиське на Львівщині. Тут формувався світогляд юного Романа, тут зароджувалась любов до слова і пісні. Ще у гімназії в Перемишлі, яку він закінчив 1913 року, Купчинський проявив себе не лише як здібний учень, а й як майбутній спортсмен і літератор. Того ж року вступив до Львівської духовної семінарії, однак світські обов’язки незабаром переважили церковний поклик.
З початком Першої світової війни Купчинський добровільно вступає до лав Українських січових стрільців. У складі Легіону він пройде всі етапи військової служби: від вишколу — до командування чотою й сотнею, зрештою ставши ад’ютантом полку у ранзі поручника. Але його боротьба не обмежувалась лише зброєю: він стає співтворцем Пресової квартири УСС, де поруч з Л. Лепким, Ю. Назаруком, С. Чарнецьким створює нове культурне поле — пише, редагує, публікує, веде щоденники й видає часописи.
У 1918 році, коли УСС вирушали на південь України, Купчинський створює пісню "Зажурились галичанки", яка миттєво здобуває народну любов. Саме в пісні він знаходить свою силу: за життя створив понад 80 пісень — героїчних, маршових, сатиричних, щемливо ліричних — багато з яких стали народними.
Після війни — табори для інтернованих у Польщі, а потім навчання у Віденському університеті. Там у 1921 році він опублікував свою драматичну поему "Великий день", а в 1922 році разом із В. Бобинським і П. Ковжуном заснував неосимволістське об’єднання "Митуса", яке справило вплив на молоду галицьку літературу. У той самий період Купчинський бере активну участь у створенні "таємного" Українського університету у Львові.
З 1924 року він — головний редактор провідної української газети "Діло", а згодом — натхненник лялькового театру "Вертеп наших днів", письменник, кіносценарист, культурний організатор. Його роман-трилогія "Заметіль" (1928—1933) стала одним з перших великих епічних творів про стрілецьке життя, а сценарій фільму "Для добра і краси" (1936–1937) засвідчив його багатогранність.
Після радянської анексії Галичини в 1939 році Купчинський змушений залишити Львів і переїхати до Кракова, де працює в Українському видавництві. Після закінчення війни — еміграція до Німеччини, а згодом — до США, де знову поринає у літературну працю. У Нью-Йорку він стає активним членом української громади, публікує тексти у "Свободі", долучається до видань, очолює журналістські й письменницькі об’єднання, зокрема Спілку українських журналістів Америки.
Його поема "Скоропад" (1965), мисливські оповідання (1964), пісні, спогади й гумористичні мініатюри зібрані у збірках, що вийшли вже по його смерті. Найглибшою ліричною працею Купчинського вважається збірка "Село", яка досі зберігається у Львові в рукописі, а вірш "Боже Великий, Творче Всесвіту…" став духовним гімном української діаспори.
Роман Купчинський помер 10 листопада 1976 року в місті Оссінг, штат Нью-Йорк. Його творча спадщина виявилася значно більшою, ніж просто рядки чи мелодії — це емоційна, історична, духовна спадщина нації. У 1977 році видано повну збірку його пісень "Ми ідемо в бій", а також збірку "Невиспівані пісні". Після цього пам’ять про Купчинського почала активно повертатися в українську культурну свідомість.
У 1989 році в Розгадові започатковано щорічний фестиваль "Стрілецька слава", відкрито меморіальну дошку й музей на місці його дитинства. До 100-річчя від народження поета 1994 року споруджено пам’ятник — символ шани і вдячності за музику, що супроводжувала українське відродження. Його іменем названо вулиці, а пісні й донині лунають у радіоефірах, шкільних концертах і родинних застіллях.
Роман Купчинський — не просто пісняр і літератор. Він — голос доби, символ вірності ідеалам, носій національної пам’яті. Його творчість — це наші спогади, наші болі й перемоги, закарбовані в ритмі строфи й музиці серця.