Дмитро Дмитрович Кремінь — український поет, публіцист, літературознавець, перекладач і культурний діяч, чия постать стала знаковою для кількох поколінь українських читачів. Його життя, пройняте любов’ю до слова, до рідного краю та поетичної правди, — це приклад цілеспрямованості, самовідданості та творчої невгамовності.
Народився 21 серпня 1953 року в селі Суха Іршавського району на Закарпатті у родині колгоспника. Після закінчення філологічного факультету Ужгородського державного університету в 1975 році Дмитро Кремінь розпочав трудовий шлях учителем української та російської мов у Казанці на Миколаївщині. Цей край згодом став для нього другою батьківщиною, де він прожив більшу частину свого життя.
Його подальша кар’єра охоплює журналістику, викладацьку та культурну діяльність. Працював викладачем в Миколаївському педінституті, очолював літературні студії "Джерела" і "Борвій", редагував провідні обласні газети, а згодом — журнал "Соборна вулиця". Понад усе був поетом — завжди з новими рядками, завжди із гострим чуттям до слова.
Він читав лекції в різних вишах, зокрема в Миколаївській філії Київського національного університету культури і мистецтв, в університеті ім. Сухомлинського, Південнослов’янському інституті, а також в Інституті післядипломної педагогічної освіти.
Автор понад 20 поетичних збірок, серед яких — "Травнева арка", "Бурштиновий журавель", "Пектораль", "Скіфське бароко", "Медовий місяць у Карфагені", "Скрипка з того берега", "Poems from the Scythian Wild Field" (вийшла в Канаді) та багато інших. Його поезія глибока, філософська, з яскравими метафорами, вкорінена в історію і народну пам’ять. Вірші друкувалися у провідних українських і зарубіжних часописах.
Нагороджений численними преміями — від обласних і всеукраїнських до міжнародних. Найвищим визнанням стала Національна премія України ім. Тараса Шевченка, яку він отримав у 1999 році за збірку "Пектораль". Серед інших нагород — премії ім. Василя Чумака, Миколи Аркаса, Зореслава, Свідзінського, Сосюри, Л. Вишеславського, І. Кошелівця, відзнака "Тріумф" ім. Миколи Гоголя (посмертно), звання "Людина року", "Городянин року", грамота Верховної Ради України та інші.
Дмитро Кремінь активно працював в культурній політиці: очолював Миколаївське відділення Національної спілки письменників України, займався просвітницькою діяльністю, підтримував молодих авторів, організовував літературні події.
Помер поет 25 травня 2019 року в Миколаєві, залишивши по собі вагому духовну спадщину. Його поезія — це багатогранне дзеркало українського духу, що звучить правдиво й сьогодні.