Дмитро Филимонович Красицький — український письменник, дослідник творчості Тараса Шевченка, літературознавець і музейник, який не лише глибоко вивчав спадщину Кобзаря, а й мав з ним прямий родинний зв’язок. Він був правнуком Катерини Григорівни Шевченко — улюбленої старшої сестри Тараса, яка свого часу зіграла ключову роль у його дитинстві: підтримувала, доглядала, зігрівала материнською турботою.
Родовід Красицького пов’язаний із іменем Кобзаря через лінію Катерини Шевченко, яка вийшла заміж за Антона Красицького. Їхнє подружжя дало початок великій родині, з якої дійшли до дорослого віку лише четверо дітей. Один із них — Яким — став дідом Дмитра, а його син Филимон Якимович — батьком майбутнього письменника.
Народився Дмитро Красицький 7 листопада 1901 року в селі Зелена Діброва на Черкащині. Навчався у Київському інституті народної освіти, який закінчив у 1922 році. В роки Другої світової війни був учасником бойових дій, а після завершення війни присвятив себе педагогіці, музейній справі та літературі.
Протягом життя Красицький обіймав низку важливих культурних посад: був деканом історичного факультету Дніпропетровського університету, очолював музеї Д. Яворницького та Києво-Печерський історико-культурний заповідник. З 1951 по 1961 рік керував Літературно-меморіальним будинком Тараса Шевченка у Києві, а також був заступником директора Національного музею Шевченка. Його внесок у збереження і популяризацію шевченківської спадщини важко переоцінити.
Літературну діяльність Дмитро Красицький розпочав у 1918 році. Його твори присвячені переважно життю і творчості Тараса Шевченка. Серед найвідоміших — біографічні повісті та оповідання: "Дитинство Тараса", "Юність Тараса", "Тарас — художник", "Смерть і похорони Шевченка", "Тарасова земля", "Дітям про Шевченка", "Тарасові світанки", "І оживе добра слава". У своїх текстах Красицький не просто подавав факти, а прагнув передати дух епохи, атмосферу, в якій жив і творив Шевченко, донести до читача людяність, глибину та велич цієї постаті.
Він активно брав участь у громадських подіях, пов’язаних із вшануванням пам’яті Шевченка. Зокрема, у 1963 році був присутній на відкритті пам’ятника поетові в Острозі, де виступив і подарував музею книгу "Вінок Тарасові Шевченку" з пам’ятним автографом.
Дмитро Красицький дожив до глибокої старості, зберігаючи відданість літературі, історії, музеям. Його життя — це не лише шлях письменника й дослідника, а й продовження духовної лінії Шевченкової родини.
Помер Дмитро Красицький 8 січня 1989 року на 88-му році життя, залишивши по собі велику і вдячну справу збереження національної пам’яті.