Григорій Олександрович Костюк: життя, боротьба, слово
Григорій Костюк — визначний український літературознавець, критик, мемуарист, діяч еміграційного культурного руху, людина складної долі й великих заслуг перед національною культурою. Його життєвий шлях — це хроніка XX століття, в якому переплелись надії революцій, трагедії репресій і тривала праця для збереження української духовності в еміграції.
Народився 25 жовтня 1902 року в селі Боришківці (тепер Кам’янець-Подільський район Хмельницької області) в родині селян. Середню освіту здобув у Кам’янці-Подільському. Уже в юності проявив виняткову тяглість до знань і літератури. Після вступу до Київського інституту народної освіти і подальшого навчання в аспірантурі Інституту імені Тараса Шевченка в Харкові, захистив кандидатську дисертацію, присвячену українській літературі.
У 1930-х роках працював викладачем історії української літератури — спершу в Харківському педагогічному інституті професійної освіти, а згодом у Луганському інституті народної освіти. Його лекторська діяльність вирізнялася сміливістю суджень і щирою любов’ю до українського слова, що викликало підозру з боку радянської влади. У листопаді 1934 року його звільняють з роботи, звинувативши в "націоналістичних проявах". Через рік, 25 листопада 1935-го, його заарештовують у Києві. Особлива нарада при НКВС засуджує Костюка до п’яти років таборів. Покарання він відбуває у Воркуті — в умовах, які випробували не лише тіло, а й дух.
Звільнення настало 25 листопада 1940 року. Але навіть після відбуття терміну на нього накладають адміністративний нагляд: він змушений оселитися у Слов’янську. Попри суворі обставини, у 1941 році одружився з Раїсою Бутко. У період із грудня 1940-го до літа 1944 року Григорій Костюк проживає у Слов’янську, Києві та Львові, працюючи в різних установах, часто — не за фахом. Липень 1944 року стає переломним: він емігрує на Захід, залишаючи батьківщину, що стала простором небезпеки та репресій.
В еміграції Костюк одразу включається в політичну та інтелектуальну боротьбу. Стає співзасновником Української революційно-демократичної партії, а згодом — одним із лідерів її лівого крила, відомого як група "Вперед". До 1951 року перебував у таборах для переміщених осіб у Німеччині, де активно працював із емігрантською інтелігенцією.
У лютому 1952 року Костюк виїздить до США. Там він працює в Дослідному центрі Колумбійського університету, а також у низці академічних і громадських установ. Його діяльність у США була надзвичайно багатогранною: наукове дослідження, організаційна праця, переклади, написання літературної критики й спогадів. Саме він ініціював створення Об’єднання українських письменників "Слово", першим очолив цю інституцію та залишався її лідером упродовж понад двох десятиліть (1954–1975).
Значущим внеском у громадське життя стала його участь у Комітеті з побудови пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні. В період із 1959 до 1964 року він очолював Мистецьку комісію, докладаючи зусиль до вшанування національного генія за межами України.
22 червня 1989 року Григорій Костюк був офіційно реабілітований — історія визнала несправедливість вироку, який зламав його життя в радянській Україні. Але дух його залишився незламним: він став літописцем української еміграції, хронікером доби, яка потребувала осмислення.
Його двотомні мемуари "Зустрічі і прощання" стали цінним джерелом для дослідників українського ХХ століття. Ці книги, вперше перевидані в Україні у 2008 році видавництвом "Смолоскип", містять унікальні свідчення про літературне життя, політичну боротьбу, особисті трагедії та духовні злети.
Григорій Костюк помер у 2002 році в місті Сільвер-Спрінг, штат Мериленд (США). Похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі — місці, де спочиває багато визначних діячів української діаспори.
Його життєвий шлях — це дорога, позначена випробуваннями, але й прикладом стійкості, вірності слову, нації та культурі. Він не лише залишив помітний слід у науці, а й зумів передати естафету гідності наступним поколінням. Справу батька гідно продовжив його син — доктор фізико-астрономічних наук Теодор Костюк. Ім’я Григорія Костюка стало символом вірності, сили духу та невгасимого інтелекту в історії української культури.