Біографія Віктора Кордуна: поет, що відродив українське слово
Віктор Максимович Кордун народився 20 серпня 1946 року в селі Васиковичі Житомирської області. Його літературний шлях розпочався в 1967 році з публікації в газеті «Літературна Україна», після чого його ім'я було заборонене до друку через політичні обставини. Він навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка, звідки був виключений за політичну неблагонадійність, та згодом закінчив Київський інститут театрального мистецтва.
Після тривалого періоду замовчування, його творчість знову з'явилася на сторінках преси на початку 1980-х років. Кордун став одним із засновників Київської школи поезії, яка відзначалася метафоричністю, філософічністю та авторською міфотворчістю. Його поезія вирізнялася глибоким світоглядом, де співіснували протилежні начала, відкритість до трансцендентного та функціонування за принципом взаємозалежності мікрокосму і макрокосму.
Серед його відомих збірок: «Земля натхненна» (1984), «Пісеньки з маминого напрестка» (1986), «Славія» (1987), «Кущ вогню» (1990), «Сонцестояння» (1992) та «Трава над травою» (2005). Його твори були перекладені на німецьку, португальську, сербську, російську, латиську, естонську, казахську, польську та словацьку мови.
Віктор Кордун був лауреатом премій імені П. Тичини, В. Сосюри та Міжнародної фундації Антоновичів (США). У 2001 році йому було присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв України. Він також обіймав посаду заступника голови Національної спілки письменників України та редагував журнал «Світо-вид».
Помер Віктор Кордун 3 вересня 2005 року в Києві від серцевого нападу. Похований у місті Вишневе Київської області.