Біографія Бориса Панасовича Комара
Борис Панасович Комар народився 5 червня 1928 року в селі Хвощівка Хорольського району на Полтавщині в селянській родині. Його дитинство було сповнене труднощів: рання втрата матері, яка загинула від блискавки, та суворі умови воєнного часу. Попри це, юний Борис виявляв неабиякий інтерес до літератури, збирав народні пісні та приказки, що згодом стало основою його творчості.
Після закінчення Хорольської середньої школи у 1946 році, він вступив на філологічний факультет Харківського державного університету, а згодом перевівся до Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів «Ранок», «Дніпро», «Зміна», а також у видавництвах «Молодь», «Дніпро» та «Радянський письменник».
Його літературний дебют відбувся у 1951 році з оповіданням «Найкращий подарунок». З того часу він написав низку творів для дітей, серед яких: «Босонога ватага» (1958), «Векша» (1960), «Ключі» (1962), «В листопадову ніч» (1963), «Як Горобець переміг Наталочку» (1964), «Весела дорога» (1966), «Поворотний круг» (1969), «Уперте теля» (1970), «Диваки» (1974), «Бджолиний мед» (1976) та «Мандрівний вулкан» (1980). Його твори відзначаються глибоким розумінням дитячої психології та любов'ю до рідного краю.
У 1984 році Борис Комар отримав Літературну премію імені Лесі Українки за повісті «Бджолиний мед» і «Мандрівний вулкан». Його твори перекладено на російську, білоруську, казахську, латиську та інші мови. Він також займався перекладацькою діяльністю, перекладаючи з російської та білоруської мов.
Борис Комар був не лише талановитим письменником, а й чуйною людиною, яка завжди підтримувала молодих авторів. Його життєвий шлях і творчість залишили глибокий слід у серцях читачів. Помер він 25 січня 2018 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.