Гордій Максимович Коцюба — український письменник, публіцист, редактор і громадський діяч, життя якого яскраво віддзеркалює складну і трагічну долю митця в добу політичних катаклізмів. Народився 16 січня 1892 року на хуторі Костів, що на Харківщині, у звичайній селянській родині, в умовах, де прагнення до освіти було радше винятком, ніж нормою.
Початкову освіту здобув у Валківській трирічній народній школі. Далі — самотужки, шляхом наполегливої самоосвіти, вивчення книжок, життя серед людей і роботи у канцеляріях, де служив писарем. Його жагу до знань не зупинили жодні труднощі. Своїм розумом і зусиллям він склав екстерном іспити за курс гімназії і згодом вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Одночасно захопився історико-філологічними науками, що пізніше суттєво вплинуло на його літературну творчість.
Період революційних зрушень початку ХХ століття не обійшов письменника стороною. У жовтні 1917 року він вступає до партії українських есерів, але вже в травні 1918 року переходить до лав боротьбистів — однієї з радикальніших політичних сил, що прагнула реалізувати соціалістичні ідеї в українських реаліях. У 1921 році разом із Юрієм Шумським Коцюба виїздить до Варшави, де деякий час працює в пресбюро радянського посольства. Цей етап його життя був водночас політичним і журналістським, сповненим нових викликів та обставин.
Гордій Коцюба став не лише активним учасником літературного процесу, а й його організатором. Був одним із засновників і редакторів культурного журналу "Шляхи мистецтва", працював у багатьох періодичних виданнях, таких як "Вісті ВУЦВК", "Комуніст", "Селянська Правда", "Всесвіт", "Червоний Шлях". Його активна участь у медіа-середовищі засвідчує глибоке занурення в культурно-ідеологічний простір тогочасної України.
Як літератор Коцюба заявив про себе ще в 1919 році — його перші публікації були етюдами та поезіями в прозі. Надалі він опублікував майже три десятки книжок, серед яких особливу увагу привертають збірки оповідань "На межі", "Біля гудків", "Свято на буднях", "Чекання", "Облога шахт" та інші. Його романи "Нові береги", "Родючість", "Перед грозою" демонструють глибоке занурення у соціальну проблематику, внутрішній світ людини та прагнення осмислити добу крізь призму індивідуальної долі.
Письменник активно долучався до літературного руху, був членом впливових літературних організацій "Гарт" і ВАПЛІТЕ, які відіграли ключову роль у розвитку модерністського напряму в українській літературі 1920-х років.
Однак трагічна доля не оминула Коцюбу. У березні 1938 року його було заарештовано. У ті жорстокі часи репресій визнання вини часто вибивали фізичним насильством — так сталося і з ним. Після недовгого розслідування письменника засудили до смертної кари. Присуд був винесений 17 грудня 1938 року, а 22 березня 1939 року його було приведено у виконання.
Життєвий шлях Гордія Коцюби — це свідчення твердості духу, невтомної праці над собою та гіркої ціни, яку часто доводилося платити українським митцям за свою правду.