Семен Климовський — український козак Харківського полку, поет, філософ, просвітник і автор легендарної пісні "Їхав козак за Дунай", яка увійшла в скарбницю народної культури. Незважаючи на те, що про його життя збереглося небагато достовірних відомостей, його ім’я стало символом українського козацького духу, витонченого поетичного таланту та глибокого філософського мислення.
Точна дата народження Климовського достеменно невідома, але дослідники припускають, що він з’явився на світ приблизно в 1705 році, а помер близько 1785-го. Народився він, найімовірніше, в межах сучасної України — на пограниччі степів, що в ті часи називали Диким Полем.
Климовський здобув освіту у Києво-Могилянській академії — одному з найвідоміших тогочасних освітніх центрів. Це навчання справило суттєвий вплив на формування його світогляду. Його твори свідчать про добре знання античної літератури, філософії та іноземних мов. Російський історик Микола Карамзін захоплювався інтелектом Климовського, називаючи його самородком, який попри своє походження володів справжнім літературним талантом і неабиякою освіченістю.
Головна слава до нього прийшла завдяки пісні "Їхав козак за Дунай" — щемливій ліричній композиції про козацьку відвагу, прощання і внутрішній конфлікт між любов’ю та обов’язком. Цей твір набув величезної популярності в Україні та далеко за її межами. Пісню перекладали багатьма європейськими мовами, зокрема німецькою, французькою та польською. Вона настільки вразила сучасників, що образ Климовського був використаний у водевілі Олександра Шаховського "Козак — стихотворец", де поет постає як втілення української душі — щирої, співучої, мислячої.
Окрім "Їхав козак за Дунай", збереглося ще кілька творів Климовського, серед яких "Про правду та великодушність благодійників" і "Про правосуддя начальників". У них він торкається морально-філософських тем, осмислює питання справедливості, доброчесності, людської гідності — цінностей, які залишаються актуальними й сьогодні.
Після завершення військової служби Семен Климовський оселився разом із другом у степах Дикого Поля, де вони заснували хутір під назвою Припутні. Цей хутір розташовувався в межах Харківської губернії (нині територія Кіровоградської області, неподалік Єлисаветграда). Саме там, серед тиші й розлогих просторів, доживав віку поет. У Припутнях його зустрів Микола Левицький, який пізніше описав цю зустріч і місце життя поета в газеті "Украинский вестник".
Про місце смерті та поховання Климовського достеменно не відомо, але його спадщина виявилася настільки важливою для української культури, що 14 жовтня 2003 року, на свято Покрови, на території колишнього хутора Припутні було встановлено пам’ятний знак на честь поета. Це стало актом публічного вшанування пам’яті людини, яка, залишивши по собі кілька поетичних рядків, зуміла увійти в серце українського народу.
Семен Климовський — це не просто автор відомої пісні, це символ української культури XVIII століття, постать, яка поєднує в собі козацьку мужність, просвітницький розум і глибоку любов до рідної землі. Його творчість є мостом між бароковою традицією й новою українською літературою, а образ — натхненням для багатьох поколінь митців і дослідників.