Юрій Григорович Каплан — український поет, публіцист, редактор, культурний діяч, чия багаторічна праця на літературній ниві позначена глибоким гуманізмом, щирістю почуттів і особливою чутливістю до історичної пам’яті. Народився 28 травня 1937 року в місті Коростень Житомирської області — у регіоні, що здавна славився своєю культурною самобутністю, і, можливо, саме цей дух поліського краю став першим джерелом його творчого натхнення.
Освіту здобув у Київському політехнічному інституті — закладі, який формує технічну еліту країни, але, як це часто буває, технічна спеціальність не стала для нього єдиною стежкою. Уже в молоді роки Юрій відчув поклик до літератури, що зрештою й визначило його життєвий шлях.
Першу поетичну збірку — «Обжигающий ветер» — він видав у 1969 році. Книга стала своєрідним проривом, заявою молодого поета, який шукав свій голос у вирі епохи. Проте після цього дебюту настала тривала пауза — майже двадцять років він не публікував нових збірок. Причини — складна літературна атмосфера, внутрішній пошук, можливо, й самоцензура. Але повернення було переконливим і багатогранним.
Згодом з’явилися нові книжки: «Общая тетрадь», «Беглый звук», «Неровный стык тысячелетий», «Апрельский снегопад» (спільне видання Київ – Регенсбург), «Поля тяготения», «Вирус любви». Його поезія писана російською мовою, але глибоко вкорінена в українську культуру, історію, біль і надію народу. Вірші Каплана поєднують ліризм і роздуми, ніжність і тривогу, філософські рефлексії й щоденну емоційну щирість.
Особливу увагу Юрій Каплан приділив поезії для дітей. Його книжки «Анкины игрушки», «Как Анка в детский сад ходила», «Котенок Шульц», «Тельняшечка» створювалися з великою любов’ю до дитячого світу, з розумінням його потреб і ритму. Це добрі, світлі історії, які допомагають малим читачам відкривати світ через слово.
Водночас Юрій Каплан проявив себе і як надзвичайно уважний до історії редактор, упорядник, видавець. Він зібрав і підготував до друку кілька важливих антологій, присвячених трагічним сторінкам минулого України. Зокрема, його антології «Відлуння Бабиного Яру» (1991, 2000), «На хресті голодомору (1933)», «Перепустка до зони» (1996) стали не просто літературними збірками, а формою збереження національної пам’яті, духовного опору забуттю. Він редагував і поетичний альманах «Юрьев день», який об’єднував голоси сучасних авторів, даючи їм майданчик для творчої самореалізації.
За свою багаторічну й віддану працю Юрій Каплан удостоєний численних нагород. Він став лауреатом міжнародної премії «Дружба» імені Володимира Винниченка, премії «Гілка Золотого Каштану», нагороджений медаллю імені Костянтина Симонова (Москва, РФ), а також дипломом Міжнародної письменницької організації (Регенсбург, Німеччина). Його внесок у розвиток культури відзначено почесним званням Заслужений працівник культури України.
Сьогодні Юрій Каплан обіймає посаду заступника голови Київської організації Національної спілки письменників України, продовжуючи активно працювати, підтримувати молодих авторів і зберігати вірність високим літературним стандартам.
Його творчість — це поєднання інтелекту й емоції, пам’яті й відповідальності, особистого досвіду й колективного болю, світлого дитячого світу і гіркої дорослої правди. І саме тому вона не втрачає своєї актуальності.