Ірина Онуфріївна Стасів-Калинець (6 грудня 1940 — 31 липня 2012) — видатна українська поетеса, публіцистка, літературознавиця, філологиня та активна учасниця національно-визвольного руху.
Ранні роки та освіта
Народилася у Львові в родині вірних Української греко-католицької церкви. З дитинства була свідком масових репресій та депортацій українців до Сибіру, що сформувало її глибоку національну свідомість. Після закінчення середньої школи два роки працювала на виробництві. Згодом вступила на слов’янське відділення філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, який закінчила у 1964 році.
Професійна діяльність
Після університету працювала методистом обласного Будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекарем, викладачкою української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей у періодичних виданнях.
Громадянська позиція та репресії
У 1970 році підписала протест проти арешту Валентина Мороза, а також зверталася до радянських органів з вимогами дотримання прав людини. 12 січня 1972 року була заарештована за "антирадянську агітацію і пропаганду" та засуджена до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 3 років заслання. Покарання відбувала в Мордовії та Читинській області разом із чоловіком Ігорем Калинцем, залишивши маленьку доньку Звениславу без батьків на 9 років.
Повернення та громадська діяльність
Після звільнення у 1981 році повернулася до Львова, де активно включилася в громадське життя. Брала участь у створенні незалежного культурологічного альманаху "Євшан-зілля", Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Народного Руху України, а також сприяла легалізації Української греко-католицької церкви.
Політична діяльність
У 1990 році була обрана депутатом Верховної Ради України, де очолювала підкомісію з питань загальної освіти. На посаді начальника управління освіти Львівської обласної ради (1990–1992) ініціювала реформу шкільної системи в напрямку українізації, сприяла створенню нових навчальних закладів, гімназій, ліцеїв та приватних шкіл.
Творчість
Ірина Калинець — авторка поетичних збірок "Поезії" (1991), "Шлюб з полином" (1995), спільної книжки з Ігорем Калинцем "Це ми, Господи" (1993), історичного детективу "Вбивство тисячолітньої давності", а також літературознавчих та культурологічних праць: "Студії над 'Словом про Ігорів похід'" (1999), "Загадки хрещення Русі" (2000), "Епоха гунів та її передісторія", "Тарас Шевченко і св. Августин".
Для дітей написала казки: "Лелека і синя Хмара" (1993), "Пімбо-Бімбо" (2000), "Казки іграшкового телефону" (2001), які вчать любити рідну землю, відрізняти добро від зла, бути сильними і добрими.
Визнання та нагороди
У 1998 році визнана "Героїнею світу" серед ста найвідоміших жінок (США, Рочестер). Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2000) та ІІ ступеня (2005).
Пам'ять
Померла 31 липня 2012 року у Львові. У 2015 році на фасаді будівлі Львівської середньої школи №87, де навчалася Ірина Калинець, встановлено меморіальну дошку. У 2017 році школі присвоєно її ім'я, а в 2022 році одну з вулиць Львова названо на її честь.
Ірина Калинець залишила глибокий слід в історії України як символ незламності, відданості національній ідеї та боротьби за права людини.