Ігор Миронович Калинець — видатний український поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч і дисидент, чия творчість і життєвий шлях стали символом духовного опору радянському тоталітаризму.
Ранні роки та формування світогляду
Народився 9 липня 1939 року в місті Ходорів на Львівщині в родині службовця. З дитинства виховувався в атмосфері глибокої релігійності та національної свідомості, що формувало його світогляд. У шкільні роки захопився українською літературою, зокрема творами заборонених авторів, що сприяло формуванню його опозиційного ставлення до радянської ідеології.
Освіта та початок творчої діяльності
У 1956 році вступив на філологічний факультет Львівського університету імені Івана Франка, який закінчив у 1961 році. Після цього працював у Львівському обласному архіві, де обіймав посади архіваріуса та старшого наукового співробітника. У цей період активно займався літературною діяльністю, створюючи поезії, які поширювалися в самвидаві.
Дисидентська діяльність та репресії
У 1966 році у видавництві «Молодь» вийшла його перша поетична збірка «Вогонь Купала», яка отримала схвальні відгуки критиків, але згодом була вилучена з обігу через звинувачення в «буржуазному націоналізмі». У 1972 році, під час масових арештів української інтелігенції, був заарештований разом із дружиною, поетесою Іриною Стасів-Калинець. Його засудили до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 3 років заслання. Покарання відбував у Пермських таборах, де працював токарем і кочегаром, а заслання — у селі Ундино-Посєльє Читинської області.
Повернення до Львова та подальша діяльність
У 1981 році повернувся до Львова, де працював у Науковій бібліотеці імені В. Стефаника. У період перебудови активно долучався до громадського життя, брав участь у створенні самвидавного журналу «Євшан-зілля», організовував акції пам'яті репресованих діячів культури, сприяв відродженню Української греко-католицької церкви. У 1990 році був обраний депутатом Львівської обласної ради.
Творчий доробок
Творчість Ігоря Калинця поділяється на два основні періоди: до ув'язнення та під час нього. До першого періоду належать збірки, які згодом увійшли до циклу «Пробуджена муза», виданого у Варшаві у 1991 році. Другий період представлений збірками, написаними в таборах і на засланні, які склали цикл «Невольнича муза», виданий у США того ж року. У 1991 році в Україні вийшла збірка «Тринадцять алогій», за яку поет отримав Національну премію імені Тараса Шевченка.
Окрім поезії, Калинець активно писав твори для дітей, серед яких: «Книжечка для Дзвінки» (1991), «Пан Ніхто» (1994), «Дурні казки» (1996), «Казки зі Львова» (2001), «Небилиці про котика і кицю» (2005) та інші. Його дитячі твори вирізняються глибокою філософічністю та багатством образів.
Визнання та нагороди
Ігор Калинець є почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом літературної премії імені Івана Франка (Чикаго, 1979), премії імені Василя Стуса (1992), премії фонду Антоновичів (1997). У 2009 році був нагороджений Орденом Свободи, а в 2016 році — Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня. Його поезії перекладені багатьма мовами світу, зокрема англійською, французькою, німецькою.
Особисте життя
Дружина — Ірина Стасів-Калинець (1940–2012), поетеса, публіцистка, громадська діячка. Разом вони виховали доньку Звениславу. Після смерті дружини Ігор Калинець упорядкував і видав повне зібрання її творів у восьми томах.
Сьогодення
Ігор Калинець продовжує жити у Львові, бере участь у культурному та громадському житті міста, є почесним громадянином Львова. Його життєвий шлях — приклад незламності духу, вірності ідеалам свободи та національної гідності.