Анатолій Леонтійович Качан — український поет, літературознавець і культурний діяч, який присвятив своє життя розвитку дитячої літератури. Народився 16 січня 1942 року в селі Гур'ївка Новоодеського району на Миколаївщині. Його батько, Леонтій Варфоломійович, працював токарем на місцевій машинно-тракторній станції, а мати, Клавдія Василівна, мала технічні здібності, зокрема вміла ремонтувати годинники та швейні машини.
Дитинство Анатолія пройшло в селі Новопетрівське, а середню освіту він здобув у селі Засілля. Після школи працював монтером радіовузла, де почав робити перші кроки в журналістиці та літературі. У 1960–1965 роках навчався на філологічному факультеті Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, де захистив дипломну роботу про українську новелістику 1920-х років.
Після закінчення університету працював учителем у містечку Вилкове на Одещині, служив у Криму, був кореспондентом молодіжної газети та редактором видавництва «Маяк» в Одесі. У 1971 році переїхав до Києва, де очолював літературні відділи в дитячих журналах «Піонерія» (тепер «Однокласник»), «Барвінок», «Соняшник», а також вів сторінку дитячої творчості «Кораблик» у газеті «Вечірній Київ», яка згодом стала самостійним виданням «Я Сам/Сама».
Першу поетичну збірку «Джерельце» видав у 1975 році. Загалом є автором понад 17 книжок для дітей та юнацтва, серед яких «Ворота міста» (1977), «Берегові вогні» (1979), «Зелений промінь» (1983), «Прощання з літом» (1991), «До синього моря хмаринка пливе» (2001) та інші. Його поезія охоплює різноманітні жанри дитячої літератури, включаючи ліричні вірші, ігрові поезії, етнопоезію, скоромовки, загадки та фразеологізми.
У 1979 році став членом Національної спілки письменників України. З 1995 по 2003 рік працював у Міністерстві інформації України та Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 2004 року очолює творче об'єднання дитячих письменників Київської організації НСПУ.
За свою творчу діяльність Анатолій Качан отримав низку нагород, серед яких:
Літературна премія імені Миколи Трублаїні (1982);
Знак «Відмінник освіти України» та медаль імені А. С. Макаренка (1988);
Звання «Заслужений працівник культури України» (2001);
Літературна премія імені Лесі Українки (2002);
Медаль «Будівничий України» (2002);
Літературна премія імені Віктора Близнеця «Звук павутинки» (2004);
Літературна премія імені Бориса Нечерди (2006);
Орден «За розбудову України» імені М. Грушевського (2008);
Літературно-мистецька премія «Київ» імені Євгена Плужника (2009);
Літературно-мистецька премія Володимира Рутківського «Джури» (2014);
Переможець VIII Міжнародного літературного конкурсу «Корнійчуковська премія» у номінації «Поезія для дітей / Автори з України» (2020).
Анатолій Качан також відомий як ініціатор проведення в Миколаєві турнірів шахопоезії, присвячених пам'яті Миколи Вінграновського, разом зі своїм племінником, міжнародним гросмейстером Олександром Зубовим.
Його творчість широко представлена в шкільних підручниках, хрестоматіях та антологіях української дитячої літератури, а також у зарубіжних виданнях. Поет співпрацював з відомими українськими композиторами, створюючи пісні для дітей. Його поезія відзначається глибоким ліризмом, багатством образів і мовною майстерністю, що робить її близькою та зрозумілою для юних читачів