Ранні роки та музичне становлення
Народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області в родині педагогів Михайла та Софії Івасюків. Батько, Михайло Івасюк, був відомим письменником, літературознавцем і громадським діячем, що значно вплинуло на формування світогляду сина. З раннього дитинства Володимир виявляв неабиякий інтерес до музики: у три роки з захопленням спостерігав за репетиціями шкільного хору, а в п’ять почав навчатися грі на скрипці. Згодом освоїв фортепіано, віолончель і гітару, що стало основою його багатогранного музичного таланту.
У 1963 році вступив до Київської музичної школи імені Миколи Лисенка, проте через проблеми зі здоров’ям був змушений повернутися до Кіцманя, де продовжив навчання в середній та музичній школах. У 1964 році написав свої перші пісні — «А мені шістнадцять літ» і «У двадцять літ». Того ж року створив шкільний ансамбль «Буковинка», для якого написав пісню «Колискова». Ансамбль здобув визнання на обласному рівні, що стало першим кроком до широкої популярності композитора.
Освіта та творчий шлях
Після закінчення школи Володимир вступив до Чернівецького медичного інституту, де активно займався музичною діяльністю, створюючи нові композиції та виступаючи з ансамблем. У 1970 році написав пісню «Червона рута», яка стала справжнім хітом і принесла йому всесоюзну славу. Пісня була вперше виконана на Театральному майдані Чернівців і згодом увійшла до однойменного музичного фільму, що закріпив успіх композитора.
У 1972 році Івасюк переїхав до Львова, де продовжив навчання в медичному інституті та вступив до Львівської консерваторії на композиторський факультет. Тут він створив низку відомих пісень, серед яких «Водограй», «Я — твоє крило», «Балада про мальви», які виконували Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та інші відомі артисти. Його композиції вирізнялися глибоким ліризмом, мелодійністю та національним колоритом.
Таємнича смерть та спадщина
24 квітня 1979 року Володимир Івасюк зник за загадкових обставин. 18 травня його тіло було знайдено в Брюховицькому лісі поблизу Львова. Офіційна версія смерті — самогубство, проте численні факти та свідчення вказують на можливе вбивство, пов’язане з діяльністю радянських спецслужб. Розслідування обставин смерті композитора триває досі, а його смерть залишається однією з найбільших загадок в історії української культури.
Незважаючи на трагічну долю, спадщина Володимира Івасюка живе і надихає нові покоління. Його пісні стали класикою української естради, а фестиваль «Червона рута», започаткований у 1989 році, став символом національного відродження та вшанування пам’яті великого композитора.
У 2009 році Володимиру Івасюку посмертно присвоєно звання Героя України, що стало визнанням його неоціненного внеску в розвиток української музичної культури.
Його творчість — це не лише музика, а й глибоке відображення душі українського народу, його прагнення до свободи, краси та гармонії.