Міла Іванцова: жінка слова, дії і натхнення
Міла Петрівна Іванцова (у паспорті — Людмила, народилася 27 листопада 1960 року в Києві) — сучасна українська письменниця, перекладачка, журналістка, педагог і громадська активістка, яка поєднала у своїй творчості витончену літературну інтонацію з активною життєвою позицією.
Вона зростала в атмосфері великого міста, де поєднуються шум проспектів і тиша бібліотек, і де ще з дитинства відчувала потребу у слові, як у повітрі. За освітою — філолог, викладач російської та французької мов, Міла Іванцова багато років працювала в освітніх установах: викладала французьку мову в середній школі, в Ліцеї туризму та в Інституті туризму Федерації профспілок України. Її шлях — це приклад поступового і глибокого входження в гуманітарну сферу не лише як теоретика, а й як практики — перекладача, педагога, журналіста.
Літературна творчість Міли Іванцової набула справжнього розквіту вже у зрілому віці, коли внутрішня потреба висловитися дозріла до художньої форми. Вона почала з поезії й оповідань, але саме проза стала тим простором, де її талант розгорнувся повною мірою. Її дебютний роман «Родовий відмінок» одразу привернув увагу літературної спільноти, здобувши номінацію «Вибір видавців» на престижному конкурсі «Коронація слова» у 2009 році. Через три роки Іванцова вже входить до числа переможців цього ж конкурсу з романом «Гра в паралельне читання», який закріпив за нею репутацію яскравої авторки інтелектуально-психологічної прози.
На сьогодні в її творчому арсеналі — щонайменше сім романів, з-поміж яких вирізняються чуттєвість, тонкий психологізм і увага до внутрішнього світу людини. Серед її книжок — не лише проза для дорослого читача, а й твори для підлітків, зокрема повість «Заради мрії», що присвячена світу спорту й важливості не зраджувати себе на шляху до мети.
Міла Іванцова також відома як перекладачка. Вона здійснила якісний переклад на українську мову психологічного роману «Підземні години» сучасної французької письменниці Дельфін де Віган — твору, що занурює читача в глибини людської самотності й боротьби за себе.
Її книжки неодноразово відзначалися в авторитетних літературних рейтингах — зокрема, потрапляли у фінальні списки премії «Книга року BBC» та були відзначені журналом «Кореспондент». У 2012 році за сукупний внесок у сучасну українську літературу Іванцова була удостоєна почесного звання «Золотий письменник України» — визнання, яке отримують автори, що подолали наклад у 100 тисяч примірників.
Окрім літературної діяльності, Міла Іванцова активно займається громадською та соціальною ініціативою. Її проєкт «100 книжок для сільської бібліотеки» мав за мету відновлення книжкового фонду в глибинці й стимулювання читання серед молоді. Під час Революції Гідності вона була однією з ініціаторок унікального культурного явища — «Бібліотеки Майдану», що стала не просто сховищем книжок, а символом духовного опору, інтелектуального фронту проти насильства й цензури.
Ще одним творчим проявом її особистості стала серія авторських шоломів — розписаних, емоційно наповнених і символічних, які вона створювала в контексті Майдану, вкладаючи в них глибокі образи та власне бачення героїзму.
Міла Іванцова — жінка, для якої слово — не просто інструмент письма, а живий організм, що дихає, відчуває, трансформує й лікує. Вона — позитивістка, яка навіть у найтяжчі моменти бачить сенс і красу життя. Вона — оптимістка, що вірить у добро, у людей, у зміни. Вона — патріотка, яка не кричить гасел, але діє, допомагає, пише, навчає і живе по совісті.
Її світ — це дерева, квіти, книги, цікаві особистості, котрі мислять нестандартно, і розмови з читачем — щирі, живі, завжди про важливе. Іванцова — це та письменниця, з якою можна говорити не лише про літературу, а й про свободу. Про людське. Про віру. Про Україну.