Хращевська Оксана Миколаївна
Оксана Миколаївна Хращевська народилася 10 жовтня 1925 року у Вінниці, Україна. Вона зростала в родині, яка вже з ранніх років надавала великого значення освіті та культурі. У 1929 році, коли Оксані було лише чотири роки, її родина переїхала до Києва, де вона продовжила своє навчання та розвивала свої таланти.
Вона вступила до Київського медичного інституту, де на третьому курсі навчання, у квітні 1946 року, Оксану заарештували. Її арешт був лише початком важких випробувань, які чекають на неї і її родину. Після півтора місяця арешту її батько, Хращевський Микола Михайлович, викладач української мови та літератури, також був затриманий. Обидва, батько і донька, стали жертвами сталінських репресій, звинувачених у українському націоналізмі.
29 серпня 1946 року їх засудили військовим трибуналом Києва на 10 років таборів та 5 років позбавлення прав за статтею 54 1а-11. Однак, незважаючи на важкі умови табору, Оксана змогла вистояти. Її батько помер перед завершенням терміну покарання. Оксана ж змогла подати касацію, яку підтримала її мати, й термін її ув'язнення був скорочений до 5 років. Однак після цього її відправили на довічне заслання в Сибір, до Красноярського краю, в Довго-Мостовський район, де вона пережила ще одне випробування, вже на засланні.
Лише в листопаді 1955 року, після смерті Сталіна, Оксана отримала реабілітацію. Вона повернулася до життя, яке набуло нового значення після всіх страждань, яких вона зазнала.
У 1960 році Оксана Хращевська закінчила Дніпропетровський медичний інститут і працювала лікарем-фтизіатром до 73 років, не зважаючи на пережиті труднощі та втрату здоров'я. Проте важливішим за професійну діяльність став для неї шлях до висловлення власних спогадів та відновлення історії її родини. Після виходу на пенсію вона написала книгу спогадів «Зламаний цвіт», у якій детально описала свої переживання під час ув'язнення, табору та заслання.
Оксана Хращевська прожила довге та важке життя, яке, незважаючи на всі випробування, було наповнене відвагою, силою духу та бажанням не зламатися. Вона померла 29 жовтня 2017 року в Боярці, залишивши по собі незабутній слід в історії не лише своєю боротьбою за справедливість, а й глибоким внеском у відновлення пам'яті про репресії та їхні наслідки для родин і цілого покоління українців.