Гнат Мартинович Хоткевич — одна з найбільш цікавих та трагічних постатей в історії української літератури та культури. Народився 31 грудня 1877 року в Харкові в родині педагогів, де й пройшло його дитинство та юність. Протягом всього свого життя він залишався надзвичайно активним у культурно-освітній сфері, і навіть після багатьох перешкод і важких випробувань, його творчість впливала на розвиток українського мистецтва.
Ще в студентські роки він проявив себе як культурний діяч, беручи активну участь у культурному житті Галичини, де почав активно вивчати народну музику та готувати себе до серйозної музичної діяльності. Проте, вже у 1899 році, через його зв'язки з Українською соціал-демократичною партією, його виключили з університету, що стало першим серйозним ударом по його майбутньому.
Не зважаючи на ці труднощі, Гнат Хоткевич не зупинився. В 1905 році він активно долучився до революційних подій в Україні, що врешті змусило його емігрувати до Галичини. Під час перебування в Галичині, він багато мандрував, даючи виступи як бандурист, і поширюючи українську культуру через пісні та думи. Саме тоді, в 1909 році, він заснував перший драматичний гурток на Гуцульщині, що згодом перетворився на Гуцульський театр. Під його керівництвом театр став активно гастролювати по містах України та Польщі, що привернуло до нього увагу великої кількості людей.
У 1912 році, коли він повернувся до Києва, його арештували, але вже в кінці року його звільнили. Після звільнення він продовжив свою культурну діяльність, виступаючи як письменник і організатор, а також активно працюючи над розвитком української літератури. Однак після 1915 року, коли його політичні погляди не співпали з офіційною позицією, він знову потрапив під переслідування та був висланий на територію Білгорода.
Після революції 1917 року він повернувся до України, де активно працював в освіті та літературі, викладаючи у Дергачівському зоотехнікумі, а згодом у Харківському музично-драматичному інституті. У 1928–1931 роках вийшло кілька його важливих праць, включаючи "Твори" у восьми томах, а також ряд досліджень і підручників з музики та бандури.
Проте на початку 1930-х років ситуація для Гната Хоткевича різко погіршилася. Письменник став об'єктом жорстоких нападок і переслідувань з боку радянської влади, його творчість забороняли, а сам він виявився безробітним. Його соціальний статус погіршився настільки, що навіть пенсія була йому відмовлена. У цей період він звертався за допомогою до харківських властей і навіть до Сталіна, описуючи своє становище, але безрезультатно.
У 1938 році, після кількох років важких випробувань, Гнат Хоткевич був заарештований за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності" та шпигунстві. Під час допитів його змусили підписати зізнання у злочинах, які він не скоював. Вже в жовтні того ж року його розстріляли.
Творчість Гната Хоткевича, хоча і піддавалася жорстокій критиці при його житті, стала важливою частиною української літературної спадщини. Його роботи, особливо повісті та п'єси на історичні теми, залишили глибокий слід у культурі, хоча й залишались поза увагою в радянські часи.