Хорошко Григорій Олексійович
Моя історія почалася 15 березня 2003 року. Я народився в Києві, і все своє життя провів у цьому чудовому місті. Мої батьки — звичайні, але надзвичайно яскраві люди, які дали мені все необхідне для щасливого дитинства. Мій батько — українець, а мати — грузинка. Я ріс у родині, де панували любов і повага, і це стало основою мого розвитку. У мене є молодший брат, між нами 13 років різниці, і хоч ми дуже різні за віком, між нами завжди була особлива зв'язок.
Закінчивши школу, я не можу сказати, що був учнем у найкращому класі, але це не завадило мені сформувати свої життєві цілі та мрії, які кожного ранку змушують мене вставати з ліжка. Школа дала мені важливі уроки, хоч і не без труднощів. Я завжди мав особливу пристрасть до історії та іноземних мов, і саме ці інтереси допомогли мені досягти певних успіхів. Я написав три наукові роботи з історії, а також володію п’ятьма мовами: українською, російською, англійською, німецькою та розмовною грузинською.
Моє захоплення писемністю почалося в чотирнадцять років. Тоді я почав писати свої перші роботи, спочатку це були сценарії, хоча я ще тоді не розумів, що саме творю. Після закінчення школи я вирішив продовжити навчання в галузі юриспруденції й вступив до Київського національного університету Тараса Шевченка на юридичний факультет. Хоча, зізнаюсь, я ніколи не любив багато читати, саме тоді книги прийшли до мене. Вони стали моїм порятунком, як сонце і місяць дарують нам свої промені, і я не міг вже уявити своє життя без них.
У 17 років я вирішив переписати один зі своїх дитячих сценаріїв на книгу. Це було рішення, яке стало поворотним моментом для мене. Тепер я пишу не одну важливу для себе книгу, і я дуже ціную цей процес. Моє головне бажання зараз — стати письменником, чия творчість може впливати на суспільство, змінюючи його на краще. Я вірю, що через книги ми маємо можливість не тільки приносити користь людям, але й залишити свій слід в історії, допомогти людству в його складні часи.
Зараз в Україні триває війна, і хоча ситуація важка, я живий, і це головне. Мій особистий внесок у перемогу — це мої твори та вірші, які я створюю, аби допомогти людям пройти через труднощі. Вони можуть стати тією підтримкою, яка надихає і дає сили в найтемніші моменти. Моя мета — не лише писати, а й намагатися через свої твори допомогти кожному, хто цього потребує.