Надія Гуменюк: слово як шлях і дім
Надія Павлівна Гуменюк (у дівоцтві Лис) — українська поетеса, прозаїк, публіцистка, авторка дитячих книжок і глибоко чуттєвого слова. Її ім’я давно й по праву займає місце серед найяскравіших постатей сучасної української літератури. Вона — не лише авторка численних книжок, а жінка, яка присвятила себе слову, людині й Україні.
Народилася 2 січня 1950 року в селі Онацківці Полонського району на Хмельниччині — тихому куточку, де слово завжди мало глибину, а думка визрівала в тиші праці й щоденних клопотів. І вже з дитинства Надія знала, що писане слово — не просто рядки, а можливість говорити про найважливіше.
Перший її текст було надруковано ще в десятирічному віці — у всеукраїнській газеті для школярів «Зірка». Цей дитячий успіх не був випадковим: уже 1965 року юна авторка стає переможницею літературного конкурсу до ювілею цього видання та отримує путівку до Міжнародного дитячого табору «Артек» — тоді це була неймовірна подія, справжнє визнання.
Після закінчення Хмельницького педагогічного училища Надія вступає до Львівського державного університету імені Івана Франка, де навчається на факультеті журналістики. Так почався її шлях — довгий, наполегливий, часто не простий, але завжди чесний.
Журналістську кар’єру розпочала у 1973 році в редакції районної газети в Каланчаку, на Херсонщині. Згодом працювала на обласному радіо в Рівному, у пресі Волині — в Луцьку очолювала культурні та суспільні відділи, була заступницею головного редактора міської газети «Народна трибуна», а з 1996 року — редактором відділу культури в газеті «Віче». Її журналістська діяльність завжди була тісно пов’язана з літературою, культурою, духовними процесами — тими темами, які не минають, бо торкаються глибин.
Поезія Надії Гуменюк — це не просто вірші. Це — стан душі. Її вірші просякнуті внутрішньою музикою, тонкою лірикою, глибоким філософським баченням. Вона ніколи не пише «на злобу дня», але її поезія завжди в контексті часу — із болем, надією, чесним поглядом. Збірки «Країна світла» (1992), «Каріатиді» (1994), «Однокрил» (2000), «Тайнопис тиші» та інші стали літературними віхами не лише для авторки, а й для багатьох читачів.
Водночас Надія Гуменюк — талановита дитяча письменниця. Її книжки, як-от «Чапіки-Чалапікі», «Веселка для Веселика», «Де гуляє крокотам?», «Святвечір», «Котилася писанка», «Казка про козака Ярка та Яринку-Живинку», «Силует на вежі» — це справжній світ добрих історій, гумору, тепла, в яких діти знаходять відповіді на запитання, що їх турбують, а дорослі — спогад про те, що колись жили з відкритим серцем. У 2001 році книга «Веселка для Веселика» була відзначена як одне з найкращих дитячих видань на виставці в Національній спілці письменників України, а в 2003-му книжка «Де гуляє крокотам?» отримала диплом на Першому книжковому форумі в Тернополі в номінації «Література для дітей».
Творчість Гуменюк завжди балансує на межі буденного й метафізичного, конкретного й узагальненого, болісного й очищувального. Її слово — як молитва, сповідь, внутрішній монолог із читачем. Невипадково роман «Янгол у сірому» став дипломантом престижного конкурсу «Коронація слова – 2011». А її вірші — це не просто література, це жива нитка, якою вона зшиває час, землю, людину й небо.
За свою літературну та журналістську діяльність Надія Гуменюк удостоєна численних відзнак. Вона — член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки письменників України, нагороджена Почесним Знаком Спілки журналістів. Лауреатка літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського.
Особливе місце в її житті посідає родина. Чоловік Надії — знаний український письменник Володимир Лис. Їхня творча пара — приклад рідкісної гармонії, підтримки й глибокої поваги. Володимир Лис — автор численних романів, серед яких «Століття Якова» визнано найкращим романом десятиліття. Його нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а звання «Почесний громадянин Волині» — свідчення великої любові й пошани від земляків.
Надія Гуменюк — це голос, який звучить щиро. Це авторка, яка не вигадує, а проживає. Це поетеса, яка, можливо, й має «одне крило», але саме завдяки цьому її політ — особливо сильний.