Іван Григурко: письменник, що жив словом і пам’яттю серця
Іван Сергійович Григурко — український прозаїк, життя якого було сповнене втрат, боротьби, натхнення і творчого злету. Народився він 25 лютого 1942 року в селі Волярка, що в Красноокнянському районі Одеської області. Його дитинство було затьмарене війною: батько загинув на фронті, мати відійшла у вічність, коли хлопчикові ледве виповнилося три роки. Осиротілий Іван виховувався у дитбудинку, а канікули проводив у селі у дідуся й бабусі. Ці люди, прості й сивочолі, стали для нього джерелом першої глибокої мудрості й любові до народного коріння. Через багато років він напише: "У наших дідусях та бабусях — жива віковічна мудрість".
У 1958 році юнак завершив навчання в Одеському фінансово-кредитному технікумі. Та шлях його не лежав у суху сферу цифр — його покликанням було слово. Служба в армії не лише загартувала характер, але й стала періодом перших літературних спроб. Саме тоді його вірші й короткі нариси з’являються у друкованих виданнях. Із армії він повертається з чітким розумінням: буде літератором.
Після служби Іван вступив на філологічний факультет Одеського університету. Студентські роки стали справжнім ковтком свободи для його таланту. Саме тут він поглиблено знайомиться з літературним процесом, занурюється в гуманітарні студії, поступово формується як мислячий, вдумливий автор.
Після отримання диплому молодий філолог починає свій професійний шлях у херсонських газетах — "Ленінський прапор" та "Наддніпрянська правда", а згодом переїздить до Миколаєва. Журналістська робота допомогла йому краще пізнати життя — справжнє, без прикрас, повне турбот і героїки буднів. Саме з цієї гущі народжуються його герої, справжні люди — рибалки, селяни, суднобудівники, які живуть у його повістях і романах.
Першими значними творами стали повісті "Гавертій" та "Путина", але справжнє визнання принесла публікація роману "Канал" (1974), де зображено важку й небезпечну працю людей, зайнятих на будівництві зрошувального каналу. Роман отримав широкий розголос, був перекладений кількома мовами, серед яких — російська, болгарська, німецька. За мотивами твору зняли фільм, головну роль у якому виконав славетний Іван Миколайчук — актор, який зумів передати внутрішню силу й драматизм героя.
У 1982 році вийшов роман "Ватерлінія", присвячений суднобудівникам Бережанська (образ якого чітко асоціюється з Миколаєвом). Григурко вкотре показав, наскільки важливими для нього були теми праці, гідності, щоденної боротьби за честь людини. Його герої — прості, але сильні духом.
Останнім твором письменника стала книга "Червона риба". Це був своєрідний реквієм, написаний у лікарняних стінах, під час боротьби зі смертельною хворобою. До останніх днів Іван Григурко тримав перо в руках, завершуючи роман, але не встиг побачити його надрукованим. Письменник відійшов у засвіти 21 серпня 1982 року в Миколаєві.
Його творчість — це голос покоління, яке знало ціну болю, але ніколи не зраджувало правді. У романах і повістях Івана Григурка відчувається любов до рідної землі, повага до праці, глибокий гуманізм і непідробна віра в людину. Він залишив по собі не лише літературну спадщину — він залишив вогонь серця, який досі зігріває читача.