Василь Іванович Горбатюк
Василь Горбатюк — український письменник, прозаїк, журналіст, багаторічний громадський і культурний діяч, який присвятив себе служінню слову, правді й пам’яті. Народився 1 січня 1956 року в селі Гнатівці Хмельницького району — на щедрій подільській землі, серед тихих сіл і родючих полів, які пізніше надихатимуть його на глибокі, життєво правдиві оповіді.
Його дитинство минуло в родині сільських трудівників — батько був колгоспником, і змалечку Василь вбирав у себе просту мудрість людей, для яких слово "праця" було не просто звичкою, а сенсом буття. Після завершення школи у рідному селі 1973 року, він вступив до Чорноострівського СПТУ, а згодом, як і багато молодих хлопців того часу, пройшов військову службу (1974–1976), що також залишила слід у його життєвому досвіді.
Після армії Василь Горбатюк працював на Хмельницькому заводі тракторних агрегатів, де освоїв ремесло токаря. Згодом доля привела його до сільської бібліотеки — можливо, саме там він остаточно утвердився у своєму бажанні стати людиною слова. У 1981 році закінчив філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (тепер Кам’янець-Подільський національний університет), що стало початком його професійної літературної діяльності.
Працював у низці регіональних газет: спершу — в "Прапорі Жовтня" в Кам’янці-Подільському, а потім — у газеті "Корчагінець", яка згодом отримала нове ім’я — "Ровесник" (Хмельницький). У 1990–2000 роках Василь Горбатюк очолював редакцію останньої, залишаючи свій слід не лише як письменник, а й як редактор, мислитель, наставник.
На сьогодні він обіймає посаду відповідального секретаря Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України — структури, яка об’єднує професіоналів, здатних впливати на формування суспільної думки, відстоювати правду та підтримувати незалежну журналістику.
У літературі Василь Горбатюк проявив себе як глибокий аналітик людських доль, тонкий психолог і майстер короткої форми. Він — автор низки оповідань і повістей, у яких поєднуються простота викладу, щира інтонація й пильне спостереження за людиною в її щоденних радощах і трагедіях. Його ранні книжки, зокрема:
«Ясен-дерево» (1983),
«Золоті кораблі» (1986),
«Бігликоні» (повість, 1996)
заклали основу авторського стилю, який поєднує реалістичність, ліризм і ненав’язливу філософічність.
Останні роки стали для письменника особливо плідними. Його нові книжки — «Де починається Гольфстрім», «Ласощі для білочки», «Тенета 30-х» — є своєрідними літературними мандрівками вглиб українського буття, пам’яті та духовного досвіду. У цих текстах простежується як щире занурення в історію, зокрема трагічні події 1930-х років, так і прагнення поділитися теплом людських стосунків, переживань, надій.
Його творчість не залишилась непоміченою. Василь Горбатюк є лауреатом:
Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького,
обласної літературної премії імені Микити Годованця, а також дипломантом Всеукраїнського конкурсу на краще оповідання «Що записано в книгу життя» (2003), де його твір виборов друге місце.
Член Національної спілки письменників України з 1984 року, він належить до того покоління митців, які не прагнули гучної слави, але щоденною працею формували сучасний український літературний простір. Василь Горбатюк — це голос Поділля, голос глибокої правди, позначеної людським болем і людською надією.