Дмитро Андрійович Головко — український поет, прозаїк, літературний критик, народився 17 грудня 1933 року в селі Піски Бобровицького району Чернігівської області. З раннього дитинства проявляв інтерес до літератури й мистецтва, що й визначило його життєвий шлях.
Після закінчення школи Дмитро Андрійович вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який успішно завершив у 1958 році. Навчання дало йому не тільки глибокі знання, а й змогу увійти до творчої інтелігенції Києва того часу.
Його професійна діяльність охоплювала роботу в низці провідних українських газет та видавництв. Він писав і редагував у таких відомих виданнях, як "Київський комсомолець", "Київська правда", "Молодь України". Особливо помітною була його праця в двотижневику "Театрально-концертний Київ", де він обіймав посаду головного редактора. Завдяки його зусиллям видання набуло нової динаміки та стало важливим культурним орієнтиром для столичної публіки.
У видавництвах "Молодь", "Радянський письменник", а згодом і "Український письменник", Дмитро Головко активно працював над випуском книжок, сприяючи популяризації сучасної української літератури.
Творчий доробок Головка вражає своєю широтою та глибиною. Він автор численних поетичних збірок, серед яких "Плем'я робітниче", "Зелена вісь", "Снага", "Просіка до обрію" (1986, "Радянський письменник"), "Два корені веселки", "Непочата вода", "Присмак брунки березневої" та "Млиновеє коло". Його поезія вирізняється щирістю почуттів, глибоким патріотизмом і тонким відчуттям краси українського слова.
Окрім поезії, Дмитро Андрійович звертався і до прози. Його повість "Вогонь папороті" відкриває читачеві нові пласти народної міфології й глибоких людських переживань. Також він є автором збірок афоризмів і оповідань: "Журбина криниця" (2003, видавництво "Український письменник") і "Хто і як завдає марноти?" (Київ, 2010), де проявив себе як тонкий мислитель і спостерігач.
Особливою частиною творчості Головка є його книги для дітей. Серед них "Як окрайчик біг за хлопчиком", "Про Петрика, Кодика та його сестричок-перфострічок", "Телеграма", "Поштарська сумка", "Мандри Червоної Кульки", "Рахівничка", "Помста за Кенді" (2012). У цих творах автор майстерно поєднує простоту викладу з глибоким змістом, виховуючи в юних читачах любов до рідної землі та чесність.
Важливою складовою його громадської діяльності була участь у розвитку літературного життя регіону. Дмитро Головко був одним із співорганізаторів літературно-мистецького районного конкурсу імені Павла Тичини "Добридень тобі, Україно моя!", який проходить у Бобровицькому районі Чернігівської області. Він також тривалий час був членом журі цього конкурсу, підтримуючи молодих авторів і допомагаючи їм знайти свій творчий голос.
З 1974 року Дмитро Головко є членом Національної спілки письменників України, а також активно працював у приймальній комісії Київської міської організації НСПУ, де вносив свій внесок у розвиток української літературної спільноти.
За вагомий внесок у розвиток української культури та літератури Дмитро Андрійович був удостоєний премії імені Павла Тичини — нагороди, яка підкреслила значущість його творчості для національної літератури.